Думки в американському аналітичному центрі Atlantic Council редактора служби UkraineAlert в AC Пітера Дікінсона

Через три місяці з початку широко розрекламованого контрнаступу України українським силам вдалося звільнити лише невелику частину території, яка знаходиться під російською окупацією. Однак успіх чи провал кампанії не можна вимірювати лише у квадратних кілометрах. За межами лінії фронту українські війська неухильно знижують можливості Росії вести війну та методично створюють умови для майбутніх наступів. Це найбільш очевидно у Криму.

За останні тижні українські війська здійснили низку стратегічно важливих атак на Крим, який знаходиться під російською окупацією з 2014 року і є ключовим логістичним вузлом для нинішнього вторгнення. Ці операції дозволяють Україні загрожувати лініям постачання російської армії на півдні України, та ускладнюють підтримку присутності російського флоту у північно-західній частині Чорного моря.

Використовуючи комбінацію дронів українського виробництва, крилатих ракет західного виробництва та диверсійних рейдів, Україна завдала ударів по ряду важливих цілей у Криму, включаючи російські системи ППО, засобах зв’язку, транспортних вузлах, аеродромах та складах боєприпасів. Ряд ударів завдали по високих російських офіцерах. Зростаюча частота українських акцій у Криму перетворила на насмішку попередні спроби РФ заявити, що будь-які атаки на окупований півострів – “червона лінія” для Кремля.

Деякі з недавніх атак України на Крим були досить вражаючими, щоби привернути увагу міжнародних ЗМІ. У середині вересня Україна завдала удару по військовому кораблю і підводному човну, які знаходилися на ремонті в Севастополі, порту приписки ЧФ РФ. За даними розвідки міністерства оборони Великої Британії, десантний корабель “Мінськ” був “майже напевно функціонально знищений” в результаті атаки, а підводний човен “Ростов-на-Дону” “ймовірно, отримав катастрофічні пошкодження”. Крім того, вивезення уламків із сухих доків у Севастополі, ймовірно, займе місяці, що створить серйозні проблеми для обслуговування флоту.

Україна пішла ще далі 22 вересня, провівши зухвалу атаку серед білого дня на штаб ЧФ РФ у центрі Севастополя. Внаслідок низки прямих влучень завдано серйозної шкоди символічно важливій будівлі. Успіх України став для Володимира Путіна великою скрутою, оголивши неефективність російської ППО та наголосивши на вразливості ЧФ. Підконтрольні Кремлю російські державні ЗМІ спочатку повністю ігнорували принизливу атаку – вірна ознака невдоволення Москви.

Постійне виснаження російської ППО в Криму останніми місяцями може бути ознакою майбутніх намірів України. Оскільки небо над окупованим Кримом стає дедалі менш захищеним, Україна, ймовірно, буде прагнути розширити атаки на кримські транспортні та військові центри, які мають вирішальне значення для воєнних дій Росії на півдні України. Це може позбавити російські сили поповнення запасів у критичний момент бойових дій уздовж лінії фронту у Херсонській та Запорізькій областях України.

Хоча ситуація для російських окупаційних сил у Криму ще не критична, перспективи далекі від обнадійливих. Повідомлення після недавньої зустрічі президента Володимира Зеленського у Білому домі з президентом США Джо Байденом вказують, що США готуються вперше поставити Україні крилаті ракети ATACMS, хоча точну дальність ще не оголошено. Постачання ATACMS дозволить українським військовим вражати цілі по всьому Криму. Україна також розробляє нові потужні підводні дрони, які значно підвищать загрозу ЧФ РФ. На даний момент не може бути жодних сумнівів, що Україна, зрештою, прагне зробити Крим непридатним для російських військових.

Україна також перехопила ініціативу на морі, використовуючи інноваційні військово-морські дрони для атак на російські військові кораблі та інші судна. На початку серпня атака українського морського дрону серйозно пошкодила російський десантний корабель “Оленьогірський Гірник” у східній частині Чорного моря, неподалік російської військово-морської бази в Новоросійську. Ця атака показала здатність України вражати цілі за сотні кілометрів від найближчої берегової лінії, контрольованої Україною. Повідомляється, що за останні кілька місяців внаслідок таких атак пошкоджені численні російські військові кораблі меншого розміру.

Ця кампанія проти російської військово-морської присутності в Чорному морі має вирішальне значення для зусиль Києва щодо розблокування південних портів України та відкриття економічного шляху для морської торгівлі країни зі світовими ринками. Попри російську військово-морську блокаду, українська влада оголосила у серпні про запуск нового судноплавного коридору, який проходить вздовж західного узбережжя Чорного моря – від порту Одеси. Життєздатність цього коридору залежить від спроможності України стримувати російські військові кораблі від втручання. До 26 вересня з Одеси новим морським шляхом пішли сім суден.

Все більш амбітні наступальні операції України в Криму та в Чорному морі частина значно ширшої картини контрнаступу. Паралельно з атаками, що здійснюються на кримському фронті, Україна також все частіше завдає ударів по цілям усередині Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Китайці декілька разів натякали Путіну закінчувати війну. Побачили слабкість” – полковник

В останні місяці удари дронів по Москві стали майже повсякденним явищем, що змусило російських військових відвести обмежені системи ППО з лінії фронту в Україні, щоб передислокувати їх до російської столиці. Діяльність українських дронів також не раз призводила до закриття міжнародних аеропортів Москви, що завдавало економічних збитків і давало російському суспільству відчути смак воєнного часу. Що ще важливіше, серія атак дронів на аеродроми в глибині Росії призвела до знищення багатьох військових літаків.

Українські командири усвідомлюють, що сьогоднішня складна тактика виснаження не принесе їм успіху, і добре розуміють, що їм доведеться зрештою прорвати оборону Росії та звільнити всю країну, якщо хочуть забезпечити суттєвий мир. Але будь-який аналіз українського контрнаступу, що триває, буде неповним без усвідомлення ширшої кампанії з виснаження сил, яка зараз ведеться далеко від відносно статичних ліній фронту на сході та півдні України. Темпи просування України залишаються повільними, але події в інших місцях можуть виявитися не менш важливими для визначення майбутньої війни.

Переклад Gazeta.ua