Міністерство закордонних справ відреагувало на висловлювання Арестовича і змушене були зробити заяву, що Україна не має намірів переглядати свій геополітичний вектор. Але цей випадок демонструє відсутність нормальної комунікації в Офісі Президента.

Низка дій і заяв української влади наштовхує на думку, що це не поодиноке явище і не особиста думка лише Арестовича. “Арахамія говорить про впровадження китайських реформ в Україні, водночас зустрічаються з китайськими провайдерами комунікаційними. також мовиться і про безвіз на рівні президентів Китаю та України”, – відзначив політолог Олег Саакян.

Ще однією наживкою на яку клюють представники “Слуги народу”, це, на перший погляд, дешеві кредити, які можна отримати з Китаю. Така позиція наводить на думку, що у пропрезидентській фракції не до кінця вивчили питання специфіки надання Китаєм кредитів.

Адже на відміну від західних партнерів, Китай не вимагає проведення реформ, не цікавиться джерелами доходів аби бути певною, що ті гроші ми їм повернемо.

Китай дає кредити без звичних для нас умов, але водночас грає стратегічнішу гру. Доречно згадати Чорногорію, яка вже мала необережність взяти дешеві гроші в Китаю на побудову дорожньої магістралі. Внаслідок недалекоглядності Чорногорія зверталася по допомогу до Євросоюзу аби виплатити Піднебесній колосальний борг у розмірі 1 мільярд доларів за суперечливий проєкт дороги.

Бо будують китайці, за китайські кредити. Підписали так, що уряд немає жодного впливу на процеси і процеси йдуть, оскільки вони йдуть, як прикажуть з Піднебесної,
– сказав медіаексперт та політичний консультант Олексій Ковжун.

За словами інвестиційного банкіра Сергія Фурси, китайці дійсно готові давати кредити, просуваючи власні інтереси. Проблема лише в тому, що ці кредити зазвичай тягнуть за собою корупцію і головне суттєве збільшення боргового навантаження.

“Китайці потім приходять за своїм, коли у вас вже немає ресурсів віддавати ці кредити. Бо ви неконтрольовано споживали чи витрачали”, – наголосив експерт.

У світі, де Китай набирає насамперед економічних обертів, не співпрацювати з Піднебесною було б нелогічно. Утім українській владі варто детально розібратися, де в такій співпраці є наш національний інтерес і які інвестиції будуть для нас безпечними.

А щодо зміни геополітичного вектора у бік Піднебесної, то не варто забувати, що Китай, якби був зацікавлений в сильній і незалежній Україні, то саме він би, а не США, забезпечував би Україні 750 мільйонів щорічно військової допомоги.

“Голосував би, мабуть, в унісон не з Росією, а з Україною за резолюції в ООН. Ба більше, на тлі російської агресії Китай скористався моментом і посилив свої анексійні зусилля щодо Гонконгу”, – вважає Саакян.