Під час війни, коли кожна гривня має бути спрямована на оборону і підтримку країни, історії про багатомільйонні збагачення виглядають як насмішка над народом. Останній випадок із головою Антимонопольного комітету Павлом Кириленком, якого підозрюють у незаконному збагаченні на понад 56 мільйонів гривень, яскраво ілюструє, як цинічно можна збагачуватися навіть у найважчі часи.
Родина Кириленка вирішила виправдати ці мільйони найнеймовірнішим чином — торгівлею малиною. Це не лише образливе ставлення до громадян, але й відкрита демонстрація того, як легко можна створити фіктивні легенди про походження капіталу. Тесть Кириленка, Олександр Матієнко, заявив, що його основний заробіток прийшов саме від обмінників та бізнесу з автобусами й таксі. Але навіть цього йому було недостатньо, тому він, начебто, заробив 300 тисяч доларів на продажу малини і вклав їх у нерухомість.
У реальності ж, така історія видається глузуванням із закону та суспільства. Сім’я Кириленка, за версією слідства, придбала численні елітні квартири та земельні ділянки за заниженими цінами, що однозначно викликає підозри щодо законності таких угод. У той час як звичайні громадяни віддають останні копійки на допомогу армії, чиновники розгортають цілий бізнес із незаконного збагачення.
Вирок Вищого антикорупційного суду про встановлення застави у 30 мільйонів гривень замість взяття під варту також викликає здивування. Невже така сума є достатнім стримуючим фактором для тих, хто намагається приховати свої незаконні доходи? Прокурор, під час засідання, навів приклади дивних збігів, як-от покупка двоповерхового будинку в Київській області за явно заниженою ціною, або придбання елітної квартири 77-річною бабусею Кириленка.
Все це відбувається в контексті масштабних антикорупційних розслідувань, що були запущені після виходу гучного розслідування журналістів програми “Схеми”. Як свідчить одне з листувань, знайдених у телефоні екссудді Печерського районного суду Віти Бортницької, Кириленко навіть намагався отримати поради щодо приховування слідів своїх дій.
Справи такого масштабу не лише підривають довіру до державних інститутів, але й ставлять під сумнів здатність країни боротися з корупцією. Збагачення під час війни — це не просто злочин, це зрада тих, хто щодня ризикує життям заради нашого майбутнього.