Давид Арахамія — фігура яскрава, ексцентрична і суперечлива. Очільник фракції “Слуга народу” легко і невимушено демонструє свої переконання, а часом і відкрито змінює їх, граючи на політичному полі так, як дозволяє кон’юнктура. Зараз, завзято воюючи з “порохоботами”, він швидко забуває, що зовсім нещодавно був їхнім активним прихильником. Але на політичному шляху від симпатика Порошенка до лояльного слуги Зеленського залишилися непрості історії, які так чи інакше впливають на його репутацію.
Від “корабельних сосен” до віп-кросівок за ціною дрона
Арахамія — людина, яка уміє вражати. Чи то звертаючися до “корабельних сосен”, чи з’являючись на зустрічах із закордонними партнерами у кросівках вартістю як бойова техніка, Арахамія стає своєрідним символом подвійності сучасного українського політикуму. Він упевнено веде переговори з іноземними партнерами, просить фінансової допомоги на соціальні потреби українців, але водночас втілює образ високопосадовця, для якого розкіш і вільна інтерпретація патріотизму є невіддільними атрибутами.
Впливовий “лицар” з політичного болота?
Арахамія, здається, майстерно опановує ремесло політичного вертепу. Взяти хоча б історію з Іриною Кормишкіною, яку він нещодавно взяв на поруки. Незважаючи на те, що слідство виявило значне перевищення її доходів над офіційними прибутками, Арахамія запевняє, що “презумпція невинуватості” залишається непорушною. Чи не вражає таке відчуття лицарської відданості
Утім, за лаштунками залишається питання: чи справді Арахамія виступає за правду і чесність, чи просто грає на новому політичному полі, яке дозволяє йому балансувати між деклараціями і практичною “допомогою” колегам по партії?
Зміна політичного курсу: від Порошенка до Зеленського
Знаменитий своїми шпильками та різкими заявами, Арахамія колись був відданим прихильником Порошенка. У березні 2019 року він відкрито заявляв про свою підтримку колишнього президента, але згодом різко змінив позицію і приєднався до партії Зеленського. Чому? Чи це була принципова позиція, чи прагматичний розрахунок у грі під назвою “політичний тоталізатор”?
Українська політика знає багато історій кар’єрних маневрів, але вчинки Арахамії видаються особливо яскравим прикладом такої “флексибільності”.
Проблемні сторінки біографії: бізнес, кримінал і зв’язки з “Паріматч”
Історія Арахамії в політиці не позбавлена скандалів. Від кримінальних справ за махінації з паливом до лобізму законопроєктів, які пов’язують з інтересами букмекерських компаній “Паріматч” і “Фаворит”, Арахамія лишається однією з найбільш неоднозначних фігур у фракції “Слуга народу”. Зокрема, програма “Схеми” розкрила його часті візити до офісу “Паріматч”, які викликають питання щодо прозорості його дій.
Арахамія виправдовується, що його зв’язки з беттінговим бізнесом лише випадковість. Але в той самий час, за інформацією ЗМІ, законопроєкти про регулювання азартних ігор виглядають надто вигідними для обраних гравців цього ринку. Це знову-таки питання до його репутації і політичної надійності.
Війна з “порохоботами” як стратегічна позиція?
Зараз Арахамія відкрито виступає проти всіх, кого він називає “порохоботами”, та використовує це слово для дискредитації будь-якої критики. Але чи є це продуманою політичною стратегією, чи простим способом виправдати зміни у власних політичних вподобаннях? Важко не помітити, що Арахамія намагається затвердити себе як рупор нової влади, однак чи вдасться йому втримати цей статус у довгостроковій перспективі, залишається відкритим питанням.
Чи можливе моральне лідерство у такій грі?
Давид Арахамія є справжнім уособленням тих подвійних стандартів, що часто панують у сучасній політиці. У той час, як він виступає на захист колег і звинувачує “порохоботів” у всіх гріхах, його власні дії викликають ще більше питань.
Можливо, в сучасній політиці є місце для таких постатей, як Арахамія, але чи не ризикує суспільство втомитися від таких “лицарів” без морального компаса? Україні потрібні чесні та принципові лідери, а не ті, хто використовує політичні коливання як інструмент для досягнення особистих амбіцій.