Російський диктатор, схоже, остаточно втратив відчуття реальності. Після трьох років війни в Україні, сотень тисяч жертв і масового знищення інфраструктури, він прагне не лише втримати анексовані території, а й вийти з конфлікту без санкційного тягаря. Про це свідчать його останні вимоги, озвучені в контексті переговорів із президентом США Дональдом Трампом, які відбулися 18 березня 2025 року. Як повідомляє Bloomberg, держсекретар США Марко Рубіо заявив, що Європейський Союз неминуче братиме участь у будь-яких домовленостях щодо України через ключову роль європейських санкцій проти Росії.
За словами Рубіо, консультації з Європою є необхідними, адже Москва наполягає на включенні послаблення санкцій до умов майбутньої мирної угоди. “Росія хоче не просто припинення вогню — вона вимагає скасування обмежень, накладених ЄС, США, Японією, Швейцарією, Норвегією та Великою Британією, і то одразу після 30-денного перемир’я”, — цитує Bloomberg джерела, знайомі з ситуацією. Такий підхід Путіна викликав обурення серед європейських союзників, які вважають його спробою уникнути відповідальності за агресію.
Апетити Кремля ростуть
Розмова Трампа і Путіна, про яку раніше повідомляли Reuters і Білий дім, мала на меті просування ідеї 30-денного припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Путін погодився на цей крок, але відкинув ширший план перемир’я, наполягаючи на повному припиненні військової допомоги Україні з боку Заходу. Кремль також анонсував обмін полоненими за формулою “175 на 175” та передачу 23 тяжко поранених українських бійців як “жест доброї волі”. Проте ці дії виглядають радше як ширма для його справжніх цілей: зберегти контроль над окупованими землями, уникнути економічного тиску та вийти з війни переможцем.
Екс-прем’єр Великої Британії Борис Джонсон уже назвав такі наміри Путіна “насмішкою”. “Він не веде переговори. Він хоче роззброїти Україну, зробити її васальною державою і сміється з нас”, — написав Джонсон у соцмережах. Скептицизм Джонсона поділяють і в Європі, де побоюються, що Трамп може піти на поступки, ігноруючи інтереси союзників.
Роль ЄС: санкції як важіль
Заява Рубіо про залучення ЄС до переговорів стала відповіддю на ці занепокоєння. “США не можуть вирішувати все самотужки. Європейські санкції — це те, що болить Росії найбільше, і Путін знає, що без їхнього послаблення економіка РФ не витримає”, — зазначив держсекретар. Bloomberg із посиланням на джерела пише, що американські чиновники вже запевнили європейських партнерів: будь-яка угода передбачатиме участь ЄС, адже Москва хоче полегшення санкцій як частину пакету.
Європейські лідери, зокрема з країн Балтії та Скандинавії, наполягають на твердій позиції. Напередодні шість країн — Швеція, Фінляндія, Данія, Латвія, Литва та Естонія — закликали ЄС розробити чітку дорожню карту для вступу України до спільноти до 2030 року. “Путін не повинен отримати жодних поступок за свій імперіалізм”, — прокоментував міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс, наголошуючи, що санкції мають залишатися в силі.
Що далі?
Путін, схоже, переконаний, що може диктувати умови, спираючись на слабкість Заходу та внутрішні розбіжності в адміністрації Трампа. Але його апетити — вийти з війни не лише з анексованими територіями та сотнями тисяч жертв на совісті, а й без санкцій — виглядають абсурдно амбітними. Європейські союзники вже готуються до саміту ЄС наприкінці тижня, де планують узгодити пакет військової допомоги Україні на €40 мільярдів, демонструючи, що поступки Кремлю не на порядку денному.
Чи вдасться Путіну “вислизнути сухим із води”, залежить від єдності Заходу. Поки що його сміх, як висловився Джонсон, лунає лише в уяві самого російського лідера.