Перші сто днів Трампа були лише репетицією перед встановленням цілковито тоталітарного правління. Таку думку висловлює головний редактор тижневика The New Yorker Девід Ремнік. Він же називає останні три з половиною місяці “ста днями бездарності” і попереджає далі буде тільки гірше.
Американські оглядачі одностайні: Трамп не змінився з першої каденції. Він лишився таким, як і був. Прийшовши до влади у 2017-му, Трамп не приховував ані своїх схильностей, ані своїх намірів. Що завадило його натурі “розгорнутися” під час першого президентського терміну? Можливо, відсутність тієї глухої злоби та образи на всіх і вся, яку він накопичив, програвши у 2021-му вибори Джо Байдену. Гіркота поразки так підігріла в ньому бажання влади, що перегоріли усі запобіжники. І тепер ми спостерігаємо “Трампа у кубі” без будь-яких гальм. А відтак Девід Ремнік має рацію: перші сто днів нової адміністрації були ще “квіточками”. Нині ж настає час “ягідок”.
Зовнішня політика: слон у кімнаті
Перші 100 днів другого терміну Трампа були одними з найбільш дестабілізуючих в історії Америки. Президент видав низку наказів та повідомив про плани, які паралізували цілі урядові установи та відомства. Він погрожував силою захопити Гренландію, взяти під контроль Панамський канал та анексувати Канаду. І хоча поки що не сталося ані першого, ані другого, ані третього, складно уявити Трампа, який відмовляється від заздалегідь окреслених намірів.
Трамп багато що переробив у декорі Білого дому, але не завжди дешева позолота це лише дешева позолота. Деякі дизайнерські потуги Трампа розкривають його справжні наміри. Після вступу на посаду Трамп віддав належне своїм експансіоністським планам – повісив на видному місці в Овальному кабінеті портрет президента Джеймса Нокса Полка.
А президент Полк, який помер у 1849-му, керував найбільшим розширенням території США в історії. Це він надбав для Америки Орегон, Техас, Каліфорнію та більшу частину південного заходу. На запитання, чи хотів би він, щоб його пам’ятали передусім за розширення території США, Трамп відповідає: “Я б не заперечував”.
Трамп без явної мети відштовхнув Європу, Японію, Мексику і Канаду
Загравшись у ковбоя з ХІХ століття, Трамп без явної мети відштовхнув Європу, Японію, Мексику і Канаду. Він ще більше підірвав НАТО і ще яскравіше продемонстрував свою схильність до російського диктатора Путіна. Останній пункт варто обговорити окремо.
Стосунки з Україною: нас для Трампа не існує
Якщо розуміти під словом “союзник” того, хто стане з тобою пліч-о-пліч у бою, то Америка не була нам союзником і при Байдені. Але тоді США виступали нашим партнером. Трамп зіграв на пониження ставок і з партнера перетворився на стороннього спостерігача. Лишається сподіватися, що він зрештою не стане нашим ворогом.
Попри амбіції Трампа бути другим Полком, його найімовірніше пам’ятатимуть за інше. А саме за те, що він порвав із десятиліттями тієї політики, яку провадили президенти-республіканці та демократи, і відверто став на бік Росії у війні з Україною. Не будемо зараз згадувати Рузвельта, котрий за спиною у Черчилля домовлявся зі Сталіним і навіть жив у радянському посольстві в Тегерані у 1943 році. Все це надто давні події. Після них президенти США досить чітко вибудовували взаємини з “імперією зла” і більш-менш дотримувалися однієї лінії.
Жодного з попередників Трампа не можна уявити як людину, котра звинуватила б Київ у розв’язанні війни. Але саме це і робить Трамп, називаючи серед винуватців повномасштабної агресії РФ Зеленського і Байдена. У його прозріння, яке буцімто сталося із ним під час розмови із Зеленським у Ватикані, повірити поки складно.
Судова система: тиск та розправа з опонентами
Використовуючи свій контроль над міністерством юстиції, Трамп наказав розслідувати діяльність політичних “ворогів”. Він знищив значну частину державної служби, звільнивши понад сто тисяч федеральних працівників. Зрештою, Трамп проігнорував правила, прийняті після Вотергейту, котрий вартував відставки президенту Ніксону.
коли суди нижчої інстанції наказували Трампу скасувати незаконні рішення, він часом ігнорував або публічно висміював їх
Конгрес вже був готовий оголосити Ніксону імпічмент, але той, не чекаючи ганьби, сам склав повноваження. А правила ці полягали у системі противаг, котрі не давали президенту США втручатися у дії правоохоронних органів. Та коли суди нижчої інстанції наказували Трампу скасувати незаконні рішення, він часом ігнорував або публічно висміював їх.
В одному випадку він не виконав рішення Верховного суду. Ухвалюючи рішення у його справі, суддя Гарві Вілкінсон, призначенець Рейгана і, мабуть, найвпливовіший консервативний юрист Америки, заявив, що поведінка нинішньої адміністрації загрожує “звести верховенство права до беззаконня та заплямувати ті самі цінності, за які завжди стояли американці з різними поглядами та переконаннями”.
У січні Трамп звільнив генеральних інспекторів 17 різних агентств, знищивши систему нагляду, запроваджену після згадуваного Вотергейту для захисту від неефективного управління та зловживань владою. Він замінив досвідчених прокурорів цілковито лояльними до себе особами.
Внутрішнє життя: тотальна війна проти всіх
Трамп розпочав війну з установами в усіх сферах американського життя: включаючи ЗМІ, університети, гуманітарні установи. При цьому він помилував або пом’якшив покарання кожному, хто був обвинувачений у заворушеннях 6 січня 2021 року. Тоді, як ми знаємо, Трамп програв вибори і повів прихильників на штурм Білого дому. Він помилував навіть тих, хто був засуджений за насильницькі дії.
Трамп делегував Ілона Маска вчинити беззаконня проти держагентств, які рятують величезну кількість життів, а також із неприхованим задоволенням депортував більше двохсот осіб у “сальвадорський ГУЛАГ” (в’язницю CECOT). За допомогою Департаменту ефективності уряду (DOGE) Маска, Трамп позбавив фінансування уповноважені Конгресом урядові відомства від Агентства США з міжнародного розвитку до Агентства США з глобальних медіа. Він ліквідував міністерство освіти.
Скрізь, де з’являвся Маск, починалося цунамі масових скорочень.
З найвідоміших втрат відзначимо агентство USAID, котре забезпечувало підтримку гуманітарних програм по всьому світу. Трамп і Маск намагалися також закрити Бюро фінансового захисту споживачів. Хтось підкорявся вимогам цього тандему, а хтось чинив затятий спротив. Коли агенти DOGE спробували захопити Інститут миру США, некомерційну організацію, створену Конгресом, організація відмовилася їх впустити. Команда DOGE повернулася разом з ФБР та поліцією округу Колумбія.
На шлях послідовної протидії Трампу стали хіба що університети. У них виявилося достатньо сміливості, щоби не злякатися погроз чинного президента. Нині престижні американські виші, включно з представниками Ліги плюща, створили неформальний альянс, щоб протистояти атакам на фінансування досліджень та академічну свободу. Ідея їх об’єднання виникла після публікації в The Atlantic колонки президента Принстонського університету Крістофера Айсгрубера.
Він закликав колег до активних дій і зібрав колектив однодумців з університетських президентів та членів наглядових рад. Всі вони зайняті нині тим, як, не порушуючи закон, дати відкоша адміністрації Трампа та не втратити автономію у питаннях прийому студентів, найму викладачів та змісту навчальних програм.
Боротьба з мігрантами: відвертий садизм
Та найгірше з усіх американських студентів почуваються нині ті, хто до “країни рівних можливостей” приїхав навчатися здалеку. Розпочинаючи свою обіцяну програму масової депортації, Трамп мобілізував ряд урядових установ від Податкової служби і до Поштової служби. Усі вони мусили докладати зусилля з пошуку, затримання та видворення іммігрантів. Останніх депортували з Америки до інших країн без належної правової процедури.
Іноземних студентів буквально викрадали з вулиць та позбавляли віз
Іноземних студентів буквально викрадали з вулиць та позбавляли віз в тому числі за висловлювання, які просто не подобалися Трампу. Його адміністрація навіть американців погрожувала відправити до сумнозвісної в’язниці в Сальвадорі. Вище згадана тюрма CECOT у перекладі з іспанської означає “Центр боротьби з тероризмом”. Цей “центр” було відкрито у 2023 році, і з тих пір установа перебуває у полі зору правозахисних організацій, які переймаються тамтешніми жорстокими умовами утримання.
Трамп дякував президенту Сальвадору Наїбу Букеле диктатору із садистськими нахилами
США вже відправили туди сотні мігрантів, за що Трамп дякував президенту Сальвадору Наїбу Букеле диктатору із садистськими нахилами. Його він не дозволив собі принижувати так, як принижував Зеленського під час вікопомної зустрічі в Овальному кабінеті. Як сказав один з високопосадовців адміністрації США, “наш успіх залежить від його здатності шокувати вас”.
Митні війни: гра без правил
Прагнучи перебудувати світову економіку, Трамп розпочав торговельну війну і запровадив широкий спектр тарифів, які вже призвели до обвалу ринків. Щоб пояснити свій підхід до мит, Трамп використовує метафору, згідно із якою США це світовий універмаг. “Це гігантський, гарний магазин, куди всі хочуть ходити за покупками. Від імені американського народу я володію цим магазином, я встановлюю там ціни, я кажу: “Якщо ви хочете робити тут покупки, вам доведеться заплатити”, каже Трамп.
Він зважився на торгівельну агресію, не зважаючи на застереження економістів
Тричі повторене ним в одному з інтерв’ю “я” та нерозуміння законів економіки вже виходять Сполученим Штатам боком. Президент США обклав митом імпорт товарів приблизно на 1,5 трильйона доларів у рік. Він зважився на торгівельну агресію, не зважаючи на застереження економістів про те, що це підірве американську економіку і розжене інфляцію, оскільки тарифи оплачуватимуть американські споживачі.
Так і сталося. Федеральна резервна система забила на сполох але не через інфляцію, а через колапс ринку казначейських облігацій США, який також зазнавав падіння. Зазвичай, коли акції підприємств починають продавати, інвестори переміщують свої активи в безпечну гавань державних облігацій США. Адже до недавнього часу такі облігації пропонували гарантовані виплати в майбутньому. Але тепер інвестори почали вкладали свої гроші в японську єну та швейцарський франк.
Слід зазначити, що Дональд Трамп не перший президент США, який розширив свої повноваження або вдався до екстраординарних кроків. Той таки Рузвельт закликав владу воєнного часу запровадити контроль цін, примусово ув’язнив 120 тисяч американців японського походження у таборах для інтернованих та намагався заповнити Верховний суд лояльними до себе суддями.
А Джордж Буш реструктуризував апарат національної безпеки після 11 вересня, надавши уряду надзвичайні повноваження стежити за американцями та затримуючи підозрюваних у зв’язках з Аль-Каїдою поза судовою процедурою. Але обидва ці президенти мали справу із загрозою безпеці Сполучених Штатів, адже Буш протистояв тероризму, а Рузвельт керував країною у часи Другої світової. Але ані перше, ані друге не мають жодного стосунку до другої каденції Дональда Трампа.
Що далі? Тривожні рейтинги та несміливі надії
Опитування показують, що більша частина американців зараз живе в страху перед своїм урядом, а рейтинг схвалення Трампа значно впав. До 100 днів президентства Дональда Трампа низка відомих видань опублікували кілька опитувань, які показали зниження його популярності.
Опитування New York Times і Sienna College показало, що рейтинг Трампа впав на -12%: 54% не схвалюють роботу Трампа, 42% схвалюють. При цьому 66% американців описують його президентство як “хаотичне”, а 59% як “страшне”. Респонденти негативно оцінили політику президента США у сфері імміграції (-4%), управління федеральним урядом (-8%), економіки (-12%), торгівлі (-11%) та війни між РФ та Україною (-21%).
Опитування Associated Press-NORC Center for Public Affairs Research показало падіння рейтингу Дональда Трампа на -20%: 59% його не схвалюють, 39% схвалюють.
31% вважають Трампа чудовим або хорошим президентом, 16% посереднім, а 52% поганим чи навіть жахливим. 44% респондентів вважають, що у Трампа неправильні пріоритети, а більшість негативно оцінює його політику в галузі економіки (-24%), імміграції (-7%), торгівлі (-25%) та міжнародних справ (-22%).
Однак, як пише цитований вище Девід Ремнік, останніми днями на вулицях і в судах з’явилися обнадійливі ознаки опозиції Дональду Трампу, хоча страх і пристосуванство все ще беруть гору. Адміністрація Трампа веде наступ на основні принципи, і він триватиме доти, “доки не відчує опір народу, який більше не буде цього терпіти”, резюмує редактор The New Yorker.
І тоді Трампа не врятують ані золоті віньєтки на стінах Овального кабінету, ані портрети у повний зріст, ані увесь той культ особи, який він зрощує та плекає. В Україні був один керманич, котрий міг би поділитися з американським президентом досвідом падіння своєї влади, яка видавалася непорушною. А також досвідом ганебної втечі від розлюченого народу.
Втім, такого фіналу ми Трампу не бажаємо. І водночас не надто віримо у його здатність змінюватися. God bless Дональда Трампа хай береже його Бог від немудрих рішень, хаотичних дій та жорстокої зарозумілості. І тоді у президента США, який вже самовпевнено будує плани на наступні сто днів, з’явиться шанс гідно “досидіти” на посаді нинішню свою каденцію.