У самому серці Острога, в Луцькій надбрамній вежі середини XVI століття, невдовзі представлять результати реалізації проєкту, який проллє світло на одну зі сторінок минулого міста історію місцевої татарської громади. Її сліди зустрічаємо в міських топонімах, у документальних джерелах, на цвинтарях, у згадках про військові перемоги, усних свідченнях острожців, артефактах. В рамках імерсивної та інтерактивної виставки “Експозиція “Острозькі татари” усіх охочих запрошують до діалогу про спільноту, що жила тут століттями. Це стане можливим завдяки співпраці Громадської організації “Братство імені князів Острозьких” та Державного історико-культурного заповідника м. Острога та підтримці Українського культурного фонду
“Ми поступово повертаємо у публічний простір Острога й історичної Волині загалом голоси маловивчених та менш проговорених в контексті локальної історії спільнот. Наш виставковий проєкт об’єднує наукову реконструкцію, музейний дизайн, цифрові інструменти та найперше громаду, для того щоб сучасний відвідувач побачив багатогранність локальної ідентичності міста, розповідає керівник проєкту, в. о. директора Державного історико-культурного заповідника м. Острога Андрій Брижук.
Татари з’явилися в Острозі на зламі XVXVI століть. Після битви під Вишнівцем 1512 року, в якій військо Великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького розбило орду, чимало полонених оселилося в місті. Їм дали земельні наділи. Згодом, більшість татар знайшла себе у військовій справі, сфері торгівлі та ремісництві.
Проте історія місцевих татар починається ще раніше. Вони були частиною ширшої спільноти татар-липків, або литовських татар. Це тюркомовні мусульмани, які переселялися на землі Великого князівства Литовського в XIVXV ст., здебільшого за правління князя Вітовта. Вони вкорінювалися в Литві, у Білорусі й у Польщі, а на сучасних українських територіях переважно на Волині й Поділлі. Назва “липки” закріпилася у польській та українській мовних традиціях, походить від кримськотатарського lipka tatarları, що означає “литовські татари”. Тож у самій назві зафіксовано важливу географічну трансформацію: з кочовиків у осілих міщан та селян.
Острог сміливо можемо назвати одним з їхніх центрів. У джерелах ідеться про надання землі, митні привілеї, місця для торгівлі тощо. Згодом громада оформилася в чітку структуру з власним передмістям та потрібною для життя інфраструктурою й соціальними атрибутами.
Концепція виставки передбачає поділ простору на чотири смислові блоки: “Острозькі татари вправні воїни та торговці”, “Етнографія”, “Взаємовпливи” та “Бібліотека”. Ця історія буде опиратися на експонати, які зберігаються в острозькому заповіднику, їх відібрано понад 50. Серед іншого реконструкції одягу, зброя, елементи кінської упряжі, документи.
Центральне місце відведено Острозькому Корану 1804 року, адже це поки що єдиний відомий рукопис Корану, створений на Волині та, ймовірно, Західній Україні в цілому. Тривалий час він зберігався в Острозькій мечеті, яка діяла до початку XVIII століття. Вперше у відвідувачів буде нагода погортати цифрову версію Корану, перебуваючи поруч з оригінальною книгою.
Важливо зазначити, що проєкт “Експозиція “Острозькі татари” не лише про минуле, а й про актуальне переосмислення спадщини, про потребу бачити історію живою й багатошаровою.
“Наша команда створює динамічний простір, який дає змогу змінювати наповнення, залучати відвідувачів до інтерактиву, використовувати диджитал-інструменти й формувати платформу для діалогу, пізнання та співпереживання. Нині дуже важливо знаходити ці мости та оживляти пам’ять, адже ми знову боремося за ідентичність, за Україну різну й мультикультурну”, додає Андрій Брижук.