Кирило Буданов на КМЕФ говорив не як керівник військової розвідки, а як політик із програмою післявоєнного розвитку. Його теза проста й амбітна: без переходу від сировинної моделі до переробки та виробництва з доданою вартістю не буде ані «залізного дикобраза», ані власного ВПК, ані економічного дива. Важлива не тільки суть, а й форма — це мова державної доктрини, а не цехової промови.

Економіка замість «силової» риторики

Буданов зміщує акцент із загроз і таймінгів операцій на структуру економіки:

• від експорту сировини — до індустріалізації нового типу, де маржа створюється всередині країни;
• оборонка як локомотив суміжних галузей і носій подвійних технологій;
• теза про гроші як умову суб’єктності: слабка економіка не здатна профінансувати жодну «їжака/акулу».

Це віддаляє його від образу «силовика вузької спеціалізації» і наближає до системного політика, який пропонує архітектуру зростання.

Політичний підтекст: навіщо це й кому адресовано

1. Запит на технократію. Аудиторія втомлена від гасел — Буданов дає причинно-наслідковий ланцюжок: переробка → податки → ВПК → безпека.
2. Широка коаліційність. Індустріалізація, робочі місця, експорт технологій — теми поза жорсткою поляризацією.
3. Сигнал бізнесу та елітам. Локалізуйте ланцюги, інвестуйте в переділ, держава забезпечить попит, стандарти, захист.
4. Ліцензія на лідерство. Хто формулює курс після війни, той претендує керувати порядком денним.

Чому працює метафора «дикобраза»

Образи «дикобраза/їжака/акули» — це бренд-якорі доктрини стримування: їх легко транслювати всередині країни й назовні. Така упаковка перетворює меседж на експортовану політику: не тільки «історії фронту», а й модель держави.

Практичний зміст заяв

• Промислова політика 2.0. Податкові стимули й держзамовлення під локалізацію, кластери постачальників, захист ІВ, швидкі регуляторні коридори для dual-use.
• Капітал і кадри. Змішані фонди R&D для оборонних і цивільних рішень, перепідготовка ветеранів у технічні спеціальності, імпорт менеджерських компетенцій.
• Експорт і стандарти. Сумісність із вимогами НАТО, сертифікація на ключових ринках, вбудовування в ланцюги великих OEM.

Такі кроки неможливі без політичної ваги — тобто промова натякає на амбіцію проводити рішення, а не лише коментувати їх.

Ризики й противаги

• Синдром завищених очікувань. Чим переконливіша доктрина, тим жорсткіший запит на результати й дедлайни.
• Конкуренція за право планувати. Технократичний порядок денний — поле мерів, урядовців, бізнес-лобі.
• Конфлікт ролей. Очільник розвідки, який говорить як майбутній прем’єр, набирає політичні бали — і водночас піднімає ставки.

Теза Буданова про переробку — не просто економічна порада. Це рамка післявоєнної модернізації, у якій безпека є похідною від продуктивності. Такий словник рідко випадковий: він конвертує військовий авторитет у модернізаційний мандат. А той, хто формулює мандат, зазвичай дивиться далі — до ролі, де цей курс можна втілити.