23 листопада в Україні вшановують пам’ять людей, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років.
Цього вечора відбудеться щорічна акція “Запали свічку”.
О 15.30 на території Національного музею Голодомору-геноциду проведуть щорічну громадську панахиду. Люди приходять до місць пам’яті та беруть участь в акції Запали свічку, повідомляє Національний музей Голодомору-геноциду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Голодомор став наслідком тотального підкорення селянства”
Голодомор став наслідком цілеспрямованої політики радянської влади. Керівництво СРСР прагнуло зламати спротив українців, які відмовлялися від створення колгоспів та масового розкуркулення. Упродовж 1930 року по країні сталося 1716 селянських виступів.
Після цього почалося тотальне вилучення зерна з колгоспів. Його вивозили за кордон. Отримані гроші пускали на індустріальні проєкти у різних регіонах СРСР. Наприкінці 1932 року забирали вже всі харчі у селян. Люди масово вмирали від голоду. Тіла звозили у спільні ями. Туди нерідко скидали ще живих. Кількість загиблих ніхто не фіксував. Місця поховань не позначали.
“Голодомор об’єднує націю. Це фактор, через який 1991-го ми проголосували за незалежність, каже письменниця Оксана Забужко. Тема штучного голоду тоді вийшла з родинних спогадів на загал, її взялися досліджувати. Але потім з’явилися інші проблеми, вона зам’ялася. Нам треба було оголосити себе нацією, постраждалою від геноциду. Український політикум це упустив. Лише президент Віктор Ющенко виніс тему на державний рівень після 2004 року.
Голодомор прирівнюють до винищення євреїв і різанини вірмен. Особливість нашого геноциду мовчання трьох поколінь. Говорити про трагедію було небезпечно. І ми досі не знаємо, як це вплинуло на нашу ментальність і психологію. Не усвідомлюємо ці травми, але вони проявляються в поламаних родинах і страхах”.