Відразу скажу, я не іраніст, але я непогано розумію, як працюють механізми влади й у своїх судженнях я виходжу, перш за все, саме з цих знань.1. Зараз ми бачимо, що кістяк тих, хто приймає реальні рішення в Ірані, поставив перед собою єдину задачу: зберегти владу. Це єдина ціль, якій підпорядковані всі їхні діїА вони, своєю чергою, зводяться до двох головних задач: не допустити жодних протестів всередині та не допустити наземної операції.2. Щодо внутрішнього питання: не допустити протестів, то тут вся робота державного апарату зводиться до двох аспектів: залякування і не допущення голоду. В цілому, поки влада так чи інакше справляється з цими питаннями. Ми не бачимо вуличних протестів і ми не бачимо мародерства. І перше, і друге можливе лише в той момент, коли через різні обставини каральні органи відступають убік, а їх квазізамінники (опозиція, бандити тощо) свідомо чи несвідомо не можуть або не хочуть втручатися в ситуацію. Звичайно, ще зарано робити висновки. Але поки репресивний апарат і система забезпечення продовольством не дають вагомих збоїв. Без цього ніякої внутрішньої революції не буде.3. Поки у внутрішній політиці невідомим фактором залишається розкол еліт. Відмова 8 учасників зборів з обрання нового лідера брати участь в цій процедурі, лист з-за ґрат одного з найвідоміших опозиціонерів — це важливо, але поки є лише фоном. Читайте також: Тривале блокування Ормузької протоки суперечить інтересам самого ІрануАле ми маємо розуміти, що у режиму є два варіанти збереження влади: нічого не змінювати, або під гаслами єдності країни очолити той процес, який пропонує опозиція з тюрми — створити установчі збори й дещо переформатувати систему. Зараз, виглядає, це є головною дискусією тих, хто має можливість приймати якісь рішення.4. З великою часткою імовірності можна допустити, що головні гравці пробують залишатися в тіні, і ті, кого ми бачимо на вершині піраміди, є фігурами, яким багато хто серед дуже умовних “сірих кардиналів” відводить тимчасовий статус. Поте всі світові війни-революції показують, що всі ці розрахунки неймовірно умовні.5. Щодо зовнішньої ситуації, то ті люди, які зараз віддають накази, видається, керуються одним принципом: не допустити наземної операції, як найбільш імовірного джерела знищення режиму. Виходячи з цієї точки зору, обстріли всіх сусідів є доволі логічними. Адже плюс-мінус зрозуміло, що місяць такого життя примусить всіх тиснути на США зупинити війну.Я вже писав, у Трампа є два варіанти: або місяць бомбити Іран і потім оголосити перемогу, бо знищений ядерний і балістичний потенціали. Або ж після місяця бомбардувань ще на кілька місяців ввійти в наземну операцію з багатьма непередбачуваними наслідками. Повторюся, режим в Тегерані вважає, що головна ціль — збереження в тому чи іншому вигляді цього самого режиму. А тому їхня ставка полягає саме на максимальній ескалації заради деескалації.Читайте також: Війна з Віссю зла в Ірані: новий геоекономічний ребус6. Виходячи з цього, ми можемо дуже обережно зробити кілька припущень:ескалація триватиме, як мінімум, кілька тижнів (все залежить від інтенсивності знищення цілої низки обʼєктів в Ірані);іранська верхівка теоретично може піти на косметичне переформатування системи заради збереження влади й під гарантії США, якщо в межах системи відбудеться внутрішній переворот, який передбачатиме збереження влади нинішніми “сірими кардиналами”. І головним гаслом буде “збереження країни та не допущення іракського сценарію”. Не факт, що це відбудеться, але поки це головний сценарій і для частини правлячої верхівки в Ірані та для США.при цьому головним невизначеним питанням є те, як далі функціонуватиме нафтогазова галузь. Багато в чому заради контролю над нею і була розпочата ця війна (як мінімум з боку США). А відтак гарантії від США можливі, перш за все, в тому випадку, якщо американці отримують контрольний доступ до цього ринку.найгіршим розвитком для всіх є наземна операція. Це розуміють в Ірані, і на це, видно, весь розрахунок частини іранських еліт. Але, як відомо, перший постріл ламає всі плани на війну. А тут вже пролунали тисячі тих самих пострілів.ДжерелоПро автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова СтолицяРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
07/03/202607/03/2026Автор Олександр Ковальчук