У неділю в Німеччині обирають парламент. Після 16 років урядування канцлерки, яку часто називають Mutti (“матуся”), країна з найпотужнішою економікою в Європі має визначитися, хто буде наступником Ангели Меркель.
Оглядачі вважають ці вибори непередбачуваними. Станом на 17 вересня 82% німців не знали, хто переможе на виборах, повідомляє ZDF PolitBarometer.
Хто бореться за владу? Хто може стати наступним канцлером? І чи може змінитися політика Німеччини щодо Росії та України?
Згідно з опитуванням Forschungsgruppe Wahlen, 80% німців оцінювали урядування Меркель як добре, 17% – як погане. За час її правління, з 2005 року німецька економіка, згідно з даними Світового банку, зросла на 34%. Німеччина наразі входить до трійки провідних експортерів світу (1,67 трлн дол. експорту у 2020 році).
Багатьох непокоїть, чи втримає Німеччина такі темпи розвитку з новим канцлером.
“Більшість німців хоче, щоб переважно все залишилося так, як є. … Як би вони не ставилися до Меркель, саме цей її стиль – спокій, навіть у дечому застій – це те, чого хоче більшість”, – каже в коментарі BBC News Україна німецький журналіст-міжнародник Карл Куяс-Скрижинський.
“Німецькому виборцю важко зробити новий вибір. Ціле покоління, яке завершило освіту, не пам’ятає нічого, крім епохи Меркель”, – каже український політолог, експерт з політики німецькомовних країн Віктор Савінок.
Втім, є сфери, де німці хочуть змін.
Питання, які найбільше хвилюють виборців, – соціальна справедливість (53%), наслідки кліматичних змін (43%), політика щодо біженців та надання притулку (25%), пандемія (22%), повідомляє ZDF PolitBarometer.
“Меркель запозичила в соціал-демократів цілу низку соціальних ініціатив, але частина виборців вважає, що вона не була послідовною у їхньому впровадженні”, – пояснює Віктор Савінок.
Крім цього, людей непокоять енергетична реформа та строки закриття вугільних електростанцій. Підприємцям важливо, щоб не підвищували податки, а родини з дітьми переймаються розривом в освітніх можливостях між багатими та бідними. Також скаржаться на відставання Німеччини у побудові цифрової освіти, економіки та управління.
“Є бачення, що Німеччина опинилася серед країн, які відстають в диджиталізації. Диджиталізація та освіта будуть одними з ключових сфер для нового канцлера”, – каже Карл Куяс-Скрижинський.
Згідно з опитуванням Forsa від 14-20 вересня, до Бундестагу можуть увійти 6 партій: СДПН (25%) ХДС/ХСС (22%), Зелені (17%), ліберальна Вільна демократична партія (11%), ультраправа Альтернатива для Німеччини (11%), Ліва партія (6%).
“Я думаю, що соціологи на цих виборах отримають дуже велику несподіванку, оскільки є дуже великий процент виборців, які не визначилися”, – вважає Віктор Савінок.
А Карл Куяс-Скрижинський наголошує, що деякі виборці радикальних партій, таких як Альтернатива для Німеччини або Лівої, можуть приховувати свої симпатії і не зізнаватися під час опитувань.
Соціал-демократична партія на вибори йде під гаслом “Майбутнє. Повага. Європа”. Обіцяють будувати суспільство рівних можливостей, зменшити податки, підвищити мінімальну зарплату до 12 євро/година. За словами кандидата в канцлери Олафа Шольца, від цього виграють понад 10 млн німців. Соціал-демократи теж пропонують зробити Німеччину кліматично-нейтральною до 2045 року, прискорити диджиталізацію та зробити ЄС більш демократичним і спрямованим на боротьбу з молодіжним безробіттям.
Блок ХДС/ХСС або “Союз“. Це альянс партії Християнсько-демократичний союз, яку довгий час очолювала Ангела Меркель, та її сестринської партії Християнсько-соціальний союз, яка бере участь у політичному житті лише у землі Баварія. Відмінності між партіями незначні, і вони разом майже всі 72 роки існування. На цих виборах вони обіцяють збереження успіхів Меркель, модернізацію, повернення до бездефіцитного бюджету, незмінні податки. Блок виступає проти запровадження мінімальної зарплати у 12 євро за годину. Хоче досягти кліматичної нейтральності – відмови від викопних джерел енергії – до 2045 року, але поступово і без втрат для бізнесу. ХДС/ХСС часто підтримують люди похилого віку, підприємці, релігійні виборці та сільські мешканці.
Союз 90/Зелені. Партія хоче відмовитися від електростанцій на вугіллі вже у 2030, ветувати будь-які закони, які суперечать Паризькій кліматичній угоді, збільшити інвестиції в залізницю. Зелені підтримують мінімальну зарплату 12 євро за годину та низку інших соцініціатив, що зближує їх з соціал-демократами. Бажають федералізації ЄС та виступають за розвиток оборонного союзу ЄС. Традиційно зелених підтримують серед середнього класу, молоді з гарною освітою та у великих містах.
Вільна демократична партія є класичною ліберальною партією, яка виступає за якомога більше обмеження ролі держави та бюрократії. На вибори йде під гаслом “Ще ніколи не було так багато над чим працювати”. У програмі концентрується на захисті інтересів бізнесу, виступає за скасування податку на підприємництво, аби компанії мали більше можливостей для інвестицій. Ліберали хочуть подолати відставання Німеччини у диджиталізації. ВДП підтримують чимало підприємців та самозайнятих.
Альтернатива для Німеччини. Ця партія, яка виникла 2013 року на хвилі закликів до виходу з єврозони, а з часом перетворилася у ключову ультраправу силу країни. Вибори 2017 року для неї стали тріумфом: тоді вона стала третьою у Бундестазі, набравши 12,6% голосів. На ці вибори АДН йде під гаслом “Німеччина. Але нормальна”. Партія виступає за вихід з ЄС, єврозони та за заснування нової європейської спільноти. Виступає за обмеження потоку біженців, за огородження на кордонах та заборону на будівництво мінаретів. Партія – проти локдауну, обов’язкових масок та обов’язкової вакцинації. Серед виборців чимало робітників та бідних.
Лише три партії – соціал-демократи, ХДС/ХСС та зелені – висунули кандидатів у канцлери.
63-річний соціал-демократ Олаф Шольц походить з західної Німеччини. За освітою юрист. Був активістом молодіжки соціал-демократів, у 1980-х роках критикував НАТО та домінування великого бізнесу у ФРН.
Шольц був одним з найближчих соратників канцлера Герхарда Шрьодера, два роки обіймав посаду генсека СДПН. У 2003 році за нудні виступи та спокійні манери газета Die Zeit назвала його “Шольцоматом”, порівнявши з роботом.
Двічі працював в уряді Меркель, а між цим був бургомістром Гамбурга.
З березня 2018 є міністром фінансів та віцеканцлером в останньому уряді Ангели Меркель.
Саме Шольц контролював розподіл фінансів під час пандемії для підтримки бізнесу. У березні 2020 року він запропонував Бундестагу відмовитися від “чорного нуля” – заборони на зростання заборгованості та застосувати “базуку” – пакет в 500 млрд євро для допомоги бізнесу та захисту робочих місць в умовах карантину. Хоча державний борг зріс, в підсумку падіння економіки 2020 року склало 4,9%, це набагато менше, ніж в країнах Південної Європи, чи в самій Німеччині під час кризи 2009 року.
60-річний кандидат ХДС Армін Лашет, як і Олаф Шольц, в політику прийшов у молодості. Походить з західнонімецького міста Ахен. Отримав юридичну освіту, працював журналістом і головним редактором газети.
Був депутатом Бундестагу від ХДС, а також Європарламенту, працював міністром в уряді землі Північний Рейн-Вестфалія, а згодом і очолив його.
У січні 2021 року очолив ХДС на федеральному рівні, перемігши представника консервативного крила Фрідріха Мерца.
40-річна Анналена Бербок від зелених – з родини активістів антивоєнного та антиядерного руху, у дитинстві разом з батьками брала участь у демонстраціях. Отримала освіту з політології та міжнародного права в університетах Німеччини та Британії.
2005 року вступила до партії зелених, а у 2013 році вперше стала депутаткою Бундестагу. У 2018 році разом з літературознавцем Робертом Хабеком очолила зелених.
Соціал-демократи почали лідирувати в перегонах лише в середині серпня, тоді вони вперше за 15 років обійшли у рейтингах партію Меркель. До цього з невеликим винятком лідирував саме блок ХДС/ХДС.
Причиною падіння рейтингу ХДС/ХСС часто називають недоречний сміх кандидата в канцлери Арміна Лашета під час відвідання постраждалих від повені міст у землі Північний Рейн-Вестфалія у липні цього року. Внаслідок стихійного лиха тоді загинули майже 200 людей, десятки зникли, а збитки сягнули 5,5 млрд євро. Під час візиту відеокамери зафільмували, як Лашет щось жваво обговорював з іншими політиками і реготав, поки президент Штайнмайєр розповідав журналістам про жертв. Хоча Лашет 17 липня висловив жаль з приводу інциденту у Twitter, ця ситуація вплинула на рейтинг ХДС.
Є також кілька факторів, чому рейтинг соціал-демократів пішов угору.
“Фігура Олафа Шольца є популярною, бо більшість хоче стабільності. Він є продовженням Ангели Меркель, хай з трохи іншим світоглядом та соціальною політикою”, – вважає Карл Куяс-Скрижинський.
“Багато хто не вірив, що Шольцу вдасться впоратися з лівим крилом у партії, але йому вдалося, – пояснює Віктор Савінок. – Соціал-демократи зробили менше помилок, ніж інші”.
На думку експерта, соціал-демократам також допомогли заяви кандидатки зелених Анналени Бербок, яка закликала підвищити ціни на бензин і обмежити короткі авіарейси, щоби зменшити викиди.
“Це не дуже добре сприйняли, особливо у східних землях, де є проблеми з інфраструктурою”, – пояснює він.
Між кандидатами в канцлери пройшли кілька теледебатів, і кожного разу переможцем був соціал-демократ Олаф Шольц. На останніх дебатах 19 вересня переможцем його назвали 42% телеглядачів, Лашета – 27%, Бербок – 25%, повідомляє dpa.
Коаліції є традицією в Німеччині, бо зазвичай жодна партія не отримує більшості. На федеральному рівні та на рівні земель одночасно можуть існувати абсолютно різні об’єднання. Наприклад, зараз Німеччиною керує коаліція ХДС/ХСС та соціал-демократів, а Берліном – коаліція соціал-демократів, зелених та Лівої партії.
На формування керівної коаліції можуть піти місяці. Після виборів 2017 року перемовини про новий уряд тривали п’ять з половиною місяців. Тож не виключають, що Різдво Німеччина зустріне з канцлеркою Меркель.
Коаліції в Німеччині часто називають за партійними кольорами: для ХДС- це чорний колір, СДПН та Лівої партії – червоний, лібералів з Вільної демократичної партії – жовтий, колір зелених відповідає назві.
“Велика коаліція” – ХДС та соціал-демократи, дві найсильніші партії. Саме “Велика коаліція” керувала Німеччиною 12 з 16 років правління Ангели Меркель. Великої коаліції на чолі з федеральним канцлером від соціал-демократів ще не було, тільки на чолі з канцлером від ХДС.
“Чорно-жовта коаліція“ – ХДС/ХСС та ліберали з ВДП. Ліберали насправді є найбільш бажаним партнером для ХДС, адже партії мають близькі позиції. Така коаліція керувала Німеччиною вже чотири рази – найдовше за канцлера Гельмута Коля (1982-1998) і чотири роки за канцлерки Ангели Меркель.
“Червоно-зелена коаліція” – соціал-демократи та зелені. Саме з такою коаліцією керував Німеччиною у 1998-2005 роках канцлер Герхард Шрьодер.
“Червоно-червоно-зелена коаліція“ – соціал-демократи, ліві та зелені.
“Світлофор” – соціал-демократи, ліберали та зелені, поєднання їхніх кольорів нагадує кольори світлофору.
“Ківі“ – ХДС та зелені, кольори як у фрукті.
“Німеччина“ – ХДС, соціал-демократи та ліберали. Має таку назву, бо партійні кольори: чорний (ХДС), червоний (СДПН) та жовтий (ВДП) відображають кольори німецького прапора.
“Ямайка“ – ХДС, ліберали та зелені, їхні партійні кольори відображені на прапорі Ямайки. Таку коаліцію на федеральному рівні невдало намагалися сформувати після виборів 2017 року.
“Кенія“ – ХДС, соціал-демократи та зелені, їхні партійні кольори представлені на прапорі Кенії.
Жодна з партій не казала, що готова урядувати з ультраправою Альтернативою для Німеччини.
В інтерв’ю Handelsblatt кандидат соціал-демократів Олаф Шольц виступив проти утворення нової “Великої коаліції” після виборів.
“Цього разу більшість громадян, схоже, бажає, щоб ХДС після 16 років правління повернувся в опозицію. Я поділяю це бажання”, – заявив він.
“Жодна з коаліцій, які зараз обговорюють, не набирає понад 50% підтримки виборців. Навпаки – в деяких варіантів є великі відсотки недовіри”, – зазначає Віктор Савінок.
“Дуже складно прогнозувати склад коаліції, і я не виключаю ситуацію, коли не партія-переможець, а партія з другим результатом висуватиме канцлера”, – додає він.
Карл Куяс-Скрижинський каже, що цього разу і зелені, і ліберали дуже хочуть увійти до уряду, бо перші не урядували вже 16 років, а другі – 8. Проте лібералам буде складно знайти спільну мову з соціал-демократами щодо податків, а з зеленими ще й щодо екологічних обмежень.
Він вважає неможливою “Велику коаліцію” на чолі з канцлером від ХДС, але ймовірною – таку коаліцію на чолі з канцлером від соціал-демократів.