26 липня 1808 року в батьківському домі в Києві помер композитор 41-річний Артемій Ведель. Провів дев’ять років у божевільні за образу царя.
Артемій Ведель народився в Києві в родині міщанина, майстра з виготовлення іконостасів Лук’яна Ведельського. Навчався в Києво-Могилянській академії, де вперше опанував музичні інструменти й почав створювати власні музичні твори. В академії диригував хором і оркестром студентів. 1788-го його здібності помітив митрополит Київський і Галицький Самуїл Миславський. Він відправив юнака до Москви. Там Ведель п’ять років керував капелами місцевого генерал-губернатора Петра Єропкіна, а згодом його наступника Олександра Прозоровського.
Після повернення до Києва Ведель очолив музичну капелу генерала Андрія Леванідова. 1796 року разом із генералом переїхав до Харкова. Його твори почали співати в церквах, вивчати в Харківському колегіумі. Але незабаром корпус Леванідова розформували царським указом, і Ведель теж подав у відставку. У цей час в українських церквах саме заборонили співати псалми, молитви, канти й колядки, які не стосувалися безпосередньо служби. Це відбилося на творчості композитора.
Ведель перейшов працювати в громадське відомство губернатора Слобідсько-Української губернії Олексія Теплова. Вів вокальний клас у Казенному училищі в Харкові. Та його твори почали забороняти й там. Наприкінці літа 1798-го переїхав до Києва й оселився в батька. Від безвиході став послушником Києво-Печерської лаври.
Якось у Лаврі ченці знайшли книжку “Служба преподобному отцу нашему Нилу”. В ній були записи про царську родину. Наче на одній зі сторінок знайшли навіть пророцтво про вбивство тодішнього царя Павла I. Архімандрит Києво-Печерської лаври звинуватив у цьому Веделя. Його оголосили психічно хворим і запроторили до божевільні Кирилівського монастиря. Батькові вдалося забрати сина за дев’ять років, але невдовзі після того Ведель помер.
Його поховали на зруйнованому Щекавицькому кладовищі на Подолі. Точне місце могили не збереглося. Нині відомі лише 31 хоровий концерт Артемія Веделя, дві літургії та кілька інших творів.
27 жовтня 1745 року в Глухові в козацькій родині народився великий український композитор Максим Березовський. У Глухові діяла потужна музична школа, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.
1769-го поїхав на навчання в Італію в Болонську філармонічну академію. 1771 року Березовський здобув звання maestro di musica і його обрали членом Болонського філармонічного товариства. Згодом у Ліворно поставили його оперу “Демофонт”. Березовський став першим українським автором опери.
Повернувшись 1774-го в Російську імперію, Максим Березовський зіткнувся з байдужістю урядовців. Постійна нужда, неможливість знайти застосування творчим силам призвели до нервової недуги композитора. 22 березня 1777 року Максим Березовський помер.