В Україні під час повномасштабної війни стрімко зросла кількість фіктивних благодійних фондів, які використовують прикриття волонтерства, аби розробити сірі схеми виїзду за кордон чи відмивання грошей. Паралельно, шахраї наживаються на довірі українців, збирають величезні суми начебто на підтримку військових або переселенців, однак справжня користь від таких “ініціатив” інколи дуже сумнівна. У звітах правоохоронних органів ми майже не бачимо резонансних справ із викриття подібних афер. Яскравим прикладом може стати історія з фондом “Lesia UA” та фактична відсутність реакції з боку луцької податкової, яка, попри численні сигнали, не поспішає перевіряти діяльність сумнівної організації.
Дивні суми у звітах БФ та сумнівна допомога ЗСУ – не привід перевірки?
Минулого року в мережі з’явилася інформація про можливе “викрадення” мотоциклів, призначених для українських військових. Ці байки нібито передали представникам “Lesia UA”, аби далі переправити їх на фронт. Однак техніка “розчинилася” — за повідомленнями волонтерів, їх бачили вде після “передачі” в одному з паркингів. Звіт фонду? Скрін з соціальних мереж про пройдений мотокурс і надання одного кросового мотоциклу.
Згодом оприлюднений у мережі звіт фонду лише посилив підозри. Із задекларованих 700 тисяч грн ледь не 500 тисяч проходять як “статутний капітал” — величезна сума для неприбуткової структури. Решта (близько 200 тис. грн) начебто витрачена на адміністративні та операційні потреби: оренду, оплату комунальних послуг тощо.
Водночас засновники “Lesia UA” публічно заявляли, що “виділяють ще й особисті кошти” на потреби ЗСУ. Проте жодних підтверджувальних документів або бухгалтерських даних про такі пожертви у звітах не знайти.
Чому це турбує громадськість
Різниця між публічними заявами та фактичними цифрами стає очевидною, коли керівники “Lesia UA”, активно піарячи себе у соцмережах і заявляючи про величезні суми підтримки фронту, насправді демонструють значно скромніші офіційні надходження. Крім того, за деякими даними, особисті витрати засновників суттєво перевищують задекларовані доходи фонду, що наводить на думку про існування “чорної” готівки або невідображених коштів у фінансовій звітності. Додаткові питання викликає доля мотоциклів, призначених для ЗСУ, адже попри публічні запевнення про їхню передачу військовим, чітких підтверджень чи документів про це немає.
Роль луцької податкової
Фонд “Lesia UA” зареєстрований у Луцьку, тож місцева податкова мала б ініціювати перевірку, зважаючи на численні публічні підозри щодо діяльності організації. Проте жодної реакції від податкових органів досі не спостерігаємо. Не зрозуміло, чи вони насправді нічого не бачать, чи воліють не втручатися.
Якщо припустити, що частина коштів фонду може використовуватися для відмивання грошей або й узагалі “кудись зникає”, то виникає питання: чому державні інституції, покликані контролювати фінансові операції, залишають цю ситуацію поза увагою?
“Дах” та інші версії
З боку різних волонтерів і аналітиків лунає припущення про наявність “даху” в органах влади чи правоохоронних структурах. Інакше важко пояснити, чому навіть після скандалу зі зниклими мотоциклами й сумнівного звіту про використані кошти ніхто не квапиться відкривати кримінальне провадження або проводити аудит.
Іще одна версія: у “Lesia UA” можуть одержувати гроші неофіційним шляхом (скажімо, “гуманітарку” чи приватні донати), частину яких просто присвоювати. Формально ж існує статутний капітал, яким прикривають “надходження”.
Основні питання до “Lesia UA”
- Де мотоцикли? Якщо вони передані військовим, де акти передачі чи офіційні подяки від підрозділів?
- Як обґрунтувати “статутний капітал” у 500 тис. грн і чому цей фонд позиціонується як “неприбутковий”?
- Чи можуть засновники фонду пояснити розбіжність між власними витратами та тими надходженнями, які декларуються публічно?
- Чому немає відкритого звіту, де кожна витрата фіксується з чеками та договорами?
Чому це важливо для всієї країни
На фоні війни та героїчних зусиль справжніх волонтерів, які часто жертвують власним часом і ресурсами заради перемоги, подібні “афери” підривають довіру до благодійних організацій загалом. Добросовісні фонди можуть втрачати підтримку, бо люди не знають, кому довіряти. Що більше таких випадків “фіктивної благодійності” лишається безкарними, то більший удар завдається репутації волонтерського руху.
Що далі?
Ситуація з “Lesia UA” і майже повна байдужість луцької податкової — яскраве свідчення того, як у критичних умовах в країні процвітають сумнівні схеми. Питання “Бездіяльність луцької податкової — виняток чи національна проблема?” постає дуже гостро: якщо на місцях ігнорують факти можливого шахрайства, то не виключено, що по всій Україні діє чимало схожих організацій. А кожна така “дірка” у волонтерській сфері — це втрачені ресурси для фронту й черговий удар по довірі суспільства.
Чи звернуть увагу на подібні речі центральні органи влади та правоохоронні структури, щоб змусити місцевих податківців діяти — покаже час. Але якщо громадський розголос продовжить зростати, то сподіватися на перевірки та відповідні заходи усе ж можна. У часи, коли кожна гривня має значення для захисту України, жодне шахрайство під виглядом благодійності не повинно лишатися непокараним.