В Ірані фіксують масштабну енергетичну кризу. Урядові установи вимушені зачинятись або переходити на скорочений графік роботи.
Школи та коледжі перейшли на онлайн-навчання. Про це пише The New York Times.
У темряву поринули автомагістралі та торгові центри, а промислові підприємства знеструмлено. Це призвело до майже повної зупинки виробництва.
Хоча Іран має одні з найбільших запасів природного газу і сирої нафти у світі, він переживає масштабну енергетичну кризу, яку можна пояснити роками санкцій, неефективним управлінням, старінням інфраструктури, марнотратним споживанням – і цілеспрямованими атаками Ізраїлю.
Іран роками бореться з проблемами своєї інфраструктури, однак, президент попередив, що проблема досягла критичної точки.
За інформацією видання, більшу частину минулого тижня країна була фактично вимкнена, щоб економити енергію. Пересічні іранці обурювалися ситуацією, а промислові лідери попереджали, що пов’язані з цим збитки становлять десятки мільярдів доларів.
Водночас офіційні особи заявили, що дефіцит газу, необхідного для функціонування країни, становить близько 350 мільйонів кубометрів на день. Оскільки температура впала, а попит на газ різко зріс, чиновники були змушені вдатися до крайніх заходів, щоб дозувати блакитне паливо.
Видання зазначає, що іранський уряд опинився перед непростим вибором: або припинити подачу газу до житлових будинків, або припинити постачання на електростанції, які виробляють електроенергію. Уряд обрав другий варіант, оскільки відключення газу в житлових будинках становило б серйозну загрозу безпеці і перекрило б основне джерело тепла для більшості іранців.
Зазначається, що до 20 грудня 17 електростанцій були повністю виведені з ладу, а решта працювали лише частково.
Державна енергетична компанія Tavanir попередила про масові відключення електроенергії, які можуть тривати кілька днів або тижнів.
Ф’ючерси на нафту знизились з найвищих рівнів за останні кілька тижнів.
Падіння ціни було обмежене побоюваннями щодо перебоїв у постачанні нафти в разі запровадження нових санкцій США проти основних постачальників – Росії та Ірану.