На тлі повномасштабного вторгнення Росії, Україна зіткнулася з новою формою агресії — ядерним шантажем без застосування ядерної зброї. 17 січня Головне управління розвідки Міноборони України попередило про наміри агресора атакувати підстанції, критично важливі для передачі електроенергії з атомних електростанцій. Мета цих ударів – спровокувати зупинку атомних енергоблоків.
Вже 20 січня Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) підтвердило, що кілька українських електричних підстанцій, життєво важливих для ядерної безпеки, зазнали пошкоджень від масштабних військових дій. Зокрема, Чорнобильська АЕС повністю втратила зовнішнє електропостачання, а також постраждали лінії електропередачі до інших атомних об’єктів.
Полковник запасу СБУ, експерт з військової контррозвідки Михайло Притула переконаний, що ця тактика є «ядерним шантажем у неядерній формі» та свідченням слабкості Росії. Агресор розуміє, що повний блекаут не дасть йому стратегічних переваг, адже українське суспільство вже адаптувалося до таких викликів. Справжня мета – створити відчуття постійної загрози ядерної катастрофи, надсилаючи сигнал не лише Україні, а й Європейському Союзу.
«Будь-яка ескалація – і ви отримаєте аварію на ядерному об’єкті біля своїх кордонів», – так, на думку Притули, Кремль намагається тиснути на Захід. Це інструмент тиску, а не військова необхідність, спрямована на зрив мирних домовленостей та демонстрацію сили перед власним оточенням. Експерт пояснює, що втрата впливу у таких регіонах, як Венесуела, завдає болючого удару по іміджу диктатора.
Не маючи можливості завдати ядерного удару через ризик глобальної відповіді, Путін шукає «надзвичайні події», аби показати, що він ще сильний. Це є поведінкою держави, яка вже програла війну, але сподівається виграти страхом. Коли немає армії для перемоги, починають торгувати катастрофами, що є фінальною стадією імперій.
Атаки на підстанції, пов’язані з АЕС, не є новим явищем. Співзасновниця громадської організації «Антикризовий експертний ядерний центр України» Ольга Кошарна згадує, як 23 листопада 2022 року росіяни вперше одночасно влучили у всі великі магістральні підстанції «Укренерго» навколо АЕС. Тоді спрацював аварійний захист, енергоблоки зупинилися, а українська енергосистема на 14 годин розпалася на «острови», від’єднавшись від європейської.
Після цього українські фахівці разом з ГУР та «Укренерго» розробили унікальний алгоритм підготовки енергосистеми до ракетних атак, на який навіть отримали патент. Це дозволяє енергетикам мати приблизно півтори години для підготовки атомних енергоблоків, коли ракетоносії виходять на позиції в Каспійському морі, запобігаючи класичним блекаутам.
Однак ситуація зараз гірша, ніж у 2022-2023 роках. Зруйновано до 90% теплової та більше половини гідрогенерації, що значно зменшило маневрові потужності, необхідні для балансування системи. Наразі 69% потужності Україна отримує саме від АЕС, що робить їх ще більш критично важливими.
Президент Володимир Зеленський повідомив, що доступна потужність становить 11 ГВт при потребі у 18 ГВт. Навіть з максимально можливим імпортом з Європи (2,4 ГВт) залишається значний дефіцит, що неминуче призведе до відключень електроенергії. Навіть невелике зниження потужності АЕС тепер може суттєво вплинути на енергосистему.
На щастя, атомні енергоблоки мають багаторівневий захист і автоматично спрацьовують у разі втрати зв’язку з мережею. Експерти, включно з Михайлом Притулою, впевнені, що сучасні системи безпеки українських АЕС, модернізовані після Чорнобиля та Фукусіми спільно з американськими партнерами, здатні витримати навіть падіння великого літака. Тому прямі атаки РФ до ядерної катастрофи не призведуть.
Проте фізичний захист підстанцій залишається проблемою. «Укренерго» збудувало бетонні споруди над трансформаторами ключових підстанцій 750 кВ, але підстанція – це значно більше, ніж просто трансформатор. До того ж, такий захист розрахований на влучання «шахеда», але може не витримати балістичну ракету з півтонною боєголовкою.
Особливо вразливими є дрібніші підстанції 110 кВ, за які відповідають обленерго. За словами Ольги Кошарної, у тарифі за розподіл, який встановлює Національна комісія регулювання електроенергетики, не закладені кошти на побудову захисту цих об’єктів. Це робить їх легкими мішенями для ворога, адже їхній захист відсутній.
Росія змінила тактику атак: тепер вони спочатку запускають десятки дронів, а потім п’ять-шість ракет в одну ціль, що значно підвищує руйнівну силу. Збільшена ефективність ракетних ударів, балістики та крилатих ракет робить захист енергооб’єктів ще складнішим.
Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар зазначає, що попри ядерні погрози, спрямовані на ЄС, ані Європа, ані НАТО не готові дати рішучу відповідь. Дипломатичний тиск ігнорується, а пропозиції щодо закриття неба або створення повітряного щита над західною частиною України, де розташовані АЕС, постійно відхиляються. Західні партнери обіцяють більше засобів ППО, але їх постачання відбувається надто повільно, а обсягів недостатньо.
«Це треба робити в «онлайн-режимі», – наголошує Михайло Гончар, підкреслюючи, що Україна раніше вже стикалася з дефіцитом засобів для збиття російських ракет. Попередження ГУР необхідно сприймати максимально серйозно, оскільки це свідчить про зміну логіки російських дій. Україна продовжує покладатися на сили ППО, операторів енергосистеми та тісну взаємодію з «Енергоатомом», але міжнародна підтримка в захисті неба є критично важливою для запобігання подальшим енергетичним катастрофам.