Українська євроінтеграція та триваюча війна кардинально змінюють глобальний баланс сил. Ці процеси мають значний вплив на стратегічні інтереси Китаю, створюючи для Пекіна як приховані вигоди, так і нові виклики.
Вступ України до західної економічної моделі послаблює зону впливу Росії. Це також виводить Україну з “сірої зони”, де Москва та Пекін могли діяти без стримувань. Посилення Європейського Союзу військовим та демографічним потенціалом після вступу України робить його більш грізним глобальним конкурентом Китаю.
ЄС поступово знижує залежність від російських енергоресурсів. Завдяки багатим покладам корисних копалин в Україні, Європа може також зменшити свою залежність від китайського експорту рідкісноземельних елементів. Ці зміни створюють небажані перешкоди для інтересів Пекіна.
Продовження російської агресії проти України вигідне Китаю. Воно тримає Європу зосередженою на власних безпекових питаннях, відволікаючи її від Азії та послаблюючи тиск на Пекін у питаннях прав людини, торгівлі та технологій. Війна також відтягує Сполучені Штати, головного геополітичного суперника Китаю, від Азійсько-Тихоокеанського регіону, змушуючи їх витрачати ресурси на Східну Європу.
Затяжна війна на виснаження послаблює не лише геостратегічних конкурентів Китаю, таких як Європа та США. Вона також виснажує Росію, яку Пекін розглядає як партнера. Політично ізольована, виснажена та знелюднена Росія, що володіє величезними природними ресурсами, стає зручною і залежною здобиччю для свого великого південно-східного сусіда.
В експертних колах лунають думки, що відносини між Китаєм та Росією є “узгодженими, але не союзними”. Хоча КНР та Росія тісно співпрацюють у військових навчаннях, торгівлі та дипломатії, вони не мають офіційного договору про взаємну оборону чи повноцінних союзницьких зобов’язань. Дослідники вважають, що Росія є “корисною, але підлеглою з усіх поглядів” для Пекіна.
З китайської точки зору, Росія є партнером у киданні виклику західному порядку та домінуванню США. Однак Китай вважає себе більшою, довгостроковою, домінуючою силою. Росія приносить цінність у вигляді енергії, сировини та антизахідного наративу, але залишається обмеженою уподобаннями Китаю.
Фактичним підтвердженням такої залежності стали дані про завищення цін китайськими експортерами для російського військово-промислового комплексу. Це явище пояснюється залежністю Росії від китайського імпорту через західні санкції. Середні ціни на такі товари зросли для Росії майже вдесятеро сильніше, ніж для інших країн у період з 2021 по 2024 рік.
Ціни на експортовану з Китаю до Росії продукцію, що підлягає контролю, в середньому зросли на 87% за вказаний період. Водночас ціни на аналогічні товари, що постачаються в інші країни, збільшилися лише на 9%. Дослідження показують, що санкції “обмежили технологічні можливості Росії, зробивши імпорт критично важливих товарів дорожчим”.
У деяких випадках зростання вартості експортно-контрольованого імпорту з Китаю до Росії було зумовлене виключно зростанням цін, а не збільшенням обсягів товаропотоків. Наприклад, імпорт китайських шарикопідшипників до Росії зріс на 76% у доларовому вираженні до 2024 року порівняно з 2021 роком, хоча обсяг експорту за цей же період скоротився на 13%. Суворіші заходи контролю змушують експортерів виставляти завищені ціни для російських покупців.
Ці аргументи про інтереси Китаю викликають суперечки в російських неофіційних пабліках. Деякі російські медіадіячі та військові визнають, що війна в Україні стримує США на китайському напрямку. Вони навіть припускають, що Росія потрапила в надмірну залежність від Китаю, воюючи не у власних інтересах, а на користь “третіх сил”.
У мережевих спільнотах Росії лунають думки про те, що війна втратила сенс для простих людей. Багато хто вважає, що вона лише плодить цвинтарі та вигідна “відвертій мерзоті”, яка робить на ній “гешефт”. Джерела в популярних російських каналах свідчать, що 60-65% громадян позитивно сприймуть завершення бойових дій.
Таким чином, у російському суспільстві зростає розуміння: продовження війни ослаблює країну, але вигідне владі для відтягування відповідей про ціну та результати. Воно також на руку “третім силам”, таким як Китай, які користуються вразливим становищем Росії та переслідують власні геополітичні та економічні інтереси.
Українська перемога руйнує стратегічний розрахунок Китаю на затяжну війну. Вона повертає Сполученим Штатам можливість зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні та позбавляє Пекін ключового інструмента для ослаблення Заходу. Перемога також ліквідує модель “сірої зони”, де Росія і Китай могли діяти без обмежень, та остаточно перетворює Росію з потенційного геополітичного буфера на контрольовану і зменшену силу.
Європейський Союз отримає посиленого безпекового партнера замість нестабільного кордону. Інтеграція України відкриє для ЄС доступ до критичних ресурсів, зменшуючи залежність від авторитарних режимів. Саме тому результат війни в Україні визначає не лише майбутнє нашої держави, але й конфігурацію сил у всій Євразії — від Брюсселя до Тайбею.