І те, і інше — крайні точки, зручні для кампаній, але фатальні для суспільства. Бо пропозиція лежить у площині чистого популізму.Колишні закони демократії тепер працюють за принципом емоційних гойдалок.Такий запит часу: у гонитві за софітами та лайками на перше місце виходять не ідеї, а “психологічні гачки”.І головна мотивація виборця – “покарати не тих”.Лише 20% американців сьогодні довіряють уряду — рекордно низький показник.Демократи знецінили слово “цінності”, республіканці – “традиції”. А поміркований центр — як завжди — між двома обіцянками “зробити все по-новому”.Читайте також: Чому давні симпатики Черновецького переймаються вибором ньюйоркцівЦей вірус давно поширився і на Європу.Італія знову шукає “сильну руку”. Франція мріє, щоб держава все пробачила і все забезпечила. Німеччина сперечається сама з собою: кого боятися більше — правих чи рахунків за опалення.Континент, який колись винайшов “зваженість” тепер тренується у політичному кросфіті.Популізм став універсальною мовою демократій.Головне — говорити голосно, бажано з пафосом, і не надто вдаватися в деталі.Ми це теж проходили у 2019-му.Але після війни зранене й виснажене суспільство знову захоче простих рішень і швидких результатів.Питання лише, хто перший це зрозуміє: розумні — щоб попередити, чи хитрі — щоб скористатись?ДжерелоПро автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
01/02/202601/02/2026Автор Олександр Ковальчук