У Секторі Гази знову неспокійно але Ізраїль та ХАМАС заявляють, що дотримуються мирного плану президента США Джо Байдена.

За ХАМАСом – “Хезболла”

Ізраїльська армія здійснила кілька обстрілів території Лівану по позиціях угруповання “Хезболла”, хоча формально Єрусалим підтримав мирний план президента США Джо Байдена. 24 червня пристрасті сягнули краю: прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху заявив, що готовий виконувати лише один пункт мирного плану – про тимчасове перемир’я з ХАМАС, але не про завершення війни. У ХАМАСі таку заяву сприйняли як зрив Ізраїлем мирного плану.

Крім того, ізраїльська сторона натякає на можливість широкомасштабного наступу на позиції “Хезболли” у Лівані, на північний кордон Ізраїлю, оскільки без ліквідації його ватажків та осередків, на думку Нетаньяху, неможливо закінчити війну.

Одночасно Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) активізувалася у Секторі Гази: запрацював так званий гуманітарний коридор, при цьому, були обстріляні конвої, гуманітарний характер яких офіційний Єрусалим категорично заперечує. ХАМАС і Палестина стверджують, що ЦАХАЛ здійснив удари по цивільній інфраструктурі, зокрема, – по лікарні, вбив головлікаря.

Схоже, війна від мирного плану спалахнула ще дужче. Чому?

Перемир’я чи перемога?

Діяти рішуче Нетаньяху спонукає внутрішня та зовнішня політична ситуація. Всередині країни мітингують ті, чиї родичі досі перебувають у полоні ХАМАСу. Доля заручників невідома, як і їх точна кількість. За останніми даними ЦАХАЛ, 42 особи убито. Родичі наполягають на виконанні мирного плану Байдена, який передбачає повернення заручників. Їхнє обурення поділяє чимало громадян. За відсутності “військового кабінету” та хисткої підтримки у Кнесеті зростає ризик політичної дестабілізації всередині Ізраїлю.

Зовні не може не турбувати військово-політична вісь “Росія – Іран – КНДР”, Хоча наявність інших угод, крім економічних та суто політичних, лідери цих країн публічно спростовують, реакція США та Японії, Південної Кореї на азіатське турне Путіна є тривожним сигналом. Депутат Кнесету Гаді Айзенкот заявив у понеділок, 24 червня, що Іран за кілька місяців створить атомну бомбу.

Тож у Ізраїлю варіантів, як і часу, небагато. І, схоже, Нетаньяху вирішив спробувати закрити питання раз і назавжди.

“Краще не чіпати”

Але Сполучені Штати Америки опинилися у ситуації “еквілібрист на дроті”. Мирний план є, виконувати його, бодай частково, готові як Ізраїль, так і ХАМАС, щоправда, з доопрацюванням. Та спроба реалізації першого етапу досягнення миру спричинила до нової ескалації, цього разу, ще й проти Лівану.

Близькі президентські вибори спонукають Білий дім до обережності.

Тому голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Чарльз Браун заявив: наступ Ізраїлю на Ліван може призвести до відповіді Ірану, котрий виступить за “Хезболлу”. Браун особливо акцентував, що Сполучені Штати навряд чи допомагатимуть Ізраїлю захищатися від “Хезболли” так, як у квітні.

Говорять гармати?

Прем’єр Ізраїлю натомість розкритикував США за повільні та недостатні поставки озброєння: “Дайте нам інструменти і ми завершимо роботу значно швидше”. Але американський телеканал СNN з посиланням на чиновників Білого дому стверджує, що неофіційно Вашингтон пообіцяв Єрусалиму підтримку й допомогу в разі повномасштабної війни з “Хезболлою”. Однак це суперечить офіційній заяві Брауна, хоча посол США в Ізраїлі заявив – змін у постачанні зброї не передбачається. Можливо, компромісом стане переможна кампанія у Газі.

Цей варіант підтверджується поспішним візитом міністра оборони Ізраїлю Йоава Галланта до Сполучених Штатів. У понеділок, 24 червня, він зустрівся з військовим радником Амосом Хохштейном та заявив йому про перехід до третьої фази війни в Газі, яка “вплине на всі сектори”.

Гра на жертвах

Водночас ескалація зіграє на користь одного з радикальних лідерів ХМАСу Ях’я Сінвару, котрий рветься до влади, – висловив занепокоєння високопоставлений представник США, колишній координатор Білого дому по Близькому Сходу, Північній Африці та регіону Перської затоки Філ Гордон. Він наполягає на дотриманні сторонами конфлікту мирної угоди, бо вихід з неї призведе не до перемоги, а до безкінечного протистояння, котре виснажуватиме ресурси Ізраїлю, “сприятиме його ізоляції на міжнародній арені”.

У ЦАХАЛі стверджують: ХАМАС майже ліквідовано у Рафаху, треба трішки зусиль, щоб назавжди закрити проблему. У Білого дому, спостерігаючи за пропалестинськими демонстраціями у різних містах країни, більш мирні настрої. Тому під час зустрічі Галланта з держсекретарем США Ентоні Блінкеном було запропоновано вибір: або офіційний Єрусалим повторно окупує Газу – або ХАМАС зможе відновити контроль за цією територією. Тому, на думку Блінкена, є нагальна необхідність обговорити “надійний та реалістичний план управління сектором Гази”.

Рука Росії, нога Китаю

Тим часом, Національний олімпійський комітет Палестини вимагає відсторонити Ізраїль від участі в Олімпіаді у Парижі. А сама країна запровадила електронні анкети (які, за суттю, є електронними візами) на в’їзд для громадян США, Росії, України, Білорусі та країн ЄС. Новація вступить у дію 1 липня 2024 року.

Ці побічні ознаки загострення ситуації на Близькому Сході, як і ще одна війна у короткостроковій перспективі, вигідні Росії та Китаю, вважає публіцист Віталій Портніков. Принаймні, Іран та ХАМАС точно зацікавлені в ескалації, переконаний він, для зміцнення протизахідної вісі. США ж намагаються уникнути нової великої війни в регіоні (між Ізраїлем та “Хезболлою”), що може призвести до повномасштабного конфлікту з Ліваном, та занепокоєні зростанням обсягів і частоти обстрілів між ними протягом останніх тижнів, звернув увагу Портніков.

Результат як зброя

Ми можемо очікувати на кардинальні зміни на Близькому Сході найближчим часом, особливо з огляду на перспективу появи ядерної зброї в Ірану. Для ХАМАСу та “Хезболли” шанс – президентські вибори в США, котрі змушують Білий дім бути стриманішим. Тим паче, результативне мирне врегулювання у Байдена в пріоритеті, хоча навряд чи він схвально сприйме критику Нетаньяху. Але якщо ескалація вигідна альянсу “Росія – Іран”, США мають протиставити конкретний результат. Саме цього й добивається Вашингтон від Єрусалима, бо результат буде найкращим аргументом на користь колективного Заходу не лише в цьому, але й в інших конфліктах. Тому він може стати бідьш вражаючою зброєю, ніж увесь арсенал Росії, Ірану та Китаю разом узятих.