fbpx

Лікар казав: “Навіщо з ними носитеся? Все одно повмирають”

Головна Сторінка » Лікар казав: “Навіщо з ними носитеся? Все одно повмирають”

 Ранок починаємо із зарядки. Потім ідемо на кухню й разом готуємо сніданок. Їмо лише натуральні продукти. Наприклад, за весь вік не скуштували крабові палички. Бо не знаємо, з чого вони зроблені. А також постійно маємо гарний настрій. У цьому наш секрет довголіття, каже 87-річна Надія БЕРЕГЕЧ із Чернівців. Її із сестрою Вірою ХВІЮЗОВОЮ оголосили рекордсменками України як найстарших близнючок.

Надія Берегеч і Віра Хвіюзова народилися в Донецьку. Їхні батьки мали ще старших сина й доньку.

 Мати нас виношували в Голодомор. Харчувалася погано, тому ми й народилися крихітні. Одна важила 1800 грамів, а друга 2100. Лікар казав: “Навіщо з ними носитеся? Все одно повмирають”, розповідає Віра Юхимівна. Вона старша від сестри на 15 хв. У школі нас плутали, тому часто здавали екзамени одна замість одної. Я краще знала літературу, а Надія математику й фізику. На іспитах цим користувалися. Також кілька разів ходили одна замість іншої на побачення. Та, кому більше сподобався кавалер, продовжувала з ним зустрічатися.

Надія Юхимівна закінчила лісничий технікум, працювала в РАЦСі. Віра Юхимівна після навчання в металургійному технікумі трудилася на заводі. Сестри вийшли заміж протягом року, а наро­джували дітей з інтервалом у дев’ять місяців.

 У мене народилася Олена, а за дев’ять місяців у Віри Ніна. Потім у мене з’явився син Олександр, а в сестри знову через дев’ять місяців донька Людмила. Зараз у мене троє онуків, а у Віри двоє. Маємо по одному правнуку, говорить Надія Юхимівна.

Коли їй було 33 роки, із чоловіком переїхала в Чернівці, звідки той був родом. Віра Юхимівна із сім’єю залишилися в Донецьку.

 Щороку їздили одна до одної в гості, каже Віра Хвіюзова. Удвох із сестрою відпочивали на морі і в санаторії в Трускавці. До поїздок готувалися заздалегідь шили однакові сукні. Тоді ще не було мобільних телефонів, то зразки тканини й ґудзики пересилали в листах.

Коли почалася російсько-українська війна, Надія Юхимівна запросила сестру до себе. Восьмий рік мешкають в одній квартирі.

 Зараз у нас також багато однакових речей, говорить Віра Хвіюзова. Щоб не плутати одяг, чіпляю на свій шпильки. Подобається ходити в магазин в однаковому вбранні. Іноді люди зупиняються, щоб нас сфотографувати.

Обидві жінки вдови. Чоловік Надії Юхимівни помер 2012-го, Віра Юхимівна поховала свого позаторік.

 Наші бабусі весь час у русі. Вони в нас мініатюрні мають зріст 140 сантиметрів і важать по 40 кілограмів. Люди жартома кажуть, що вони ззаду як піонерки, а спереду пенсіонерки. Люб­лять працювати біля землі. Донедавна в кожної була дача. А зараз приходять помагати моїй матері, розповідає онука Надії Берегеч 30-річна Олександра. Щоліта квасять помідори й огірки, готують варення. З весни до пізньої осені збирають лікарські трави для чаїв. На кухні ніколи не сваряться. Їхні кекси, рулети та горіховий пиріг обожнює вся родина.