“Були ті часи прямо героїчні. Дасть бог, майбутні українці ніколи не зрозуміють тієї обстановки, в котрій Вам доводилося прокладати шляхи для створення артиста української сцени не любителя, а того, хто володіє всіма даними сценічної техніки “спеца”! Ідея створити акторів, технічно освічених для гри в сучасних, а не тільки в “танцюристих” п’єсах, народилася і виросла у стінах школи, де душею були Ви”, писав у березні 1927-го науковець Володимир Перетц у листі до Марії Старицької викладачки Київської музично-драматичної школи, яка розпочала роботу 1 вересня 1904-го.
Ініціював відкриття закладу композитор Микола Лисенко. 1899-го він отримав дозвіл, але не мав необхідних грошей. За чотири роки українська громадськість відзначала 35-річчя його творчої діяльності. Крім звичних привітань та урочистостей, оголосили збір коштів на “національний подарунок”. Ініціатива набула широкого розголосу й зібрала 15 тис. руб.
Ці кошти композитор витрачає на школу, що має “давати цілком закінчену художню, музичну або драматичну освіту”. Орендує в лікаря Івана Сікорського одноповерховий будинок із мезоніном, за адресою вул. Підвальна (нині Ярославів Вал), 15.
Через знайомих Лисенко розповсюджує оголошення про відкриття школи по всій Україні. У серпні 1904-го проводять вступні іспити, а 1 вересня розпочинають заняття.
Програма школи подібна до консерваторної. Заклад має музичне та драматичне відділення. Приймають учнів віком від 16 років, жителів інших міст забезпечують житлом. Навчання розраховане на чотири роки. Вартість від 100 до 125 руб. на рік. Талановитих дітей із бідних сімей навчають безкоштовно. Всього набирають майже 200 учнів.
У дозволі на відкриття школи відсутнє право на діяльність відділу української драми, але Микола Лисенко запускає його роботу. Заняття українською мовою проводять переважно вечорами. Очолює відділ акторка Марія Старицька, викладають фахівець із вокалу й декламації Федір Гущин, театральний режисер і художник Григорій Гаєвський. До українського відділу вступає вдвічі більше охочих, ніж до російського.
У школі працюють диригент Олександр Кошиць, оперні співаки Олена Муравйова й Олександр Мишуга, піаністка Олександра Мандельштам, бандурист Іван Кучугура-Кучеренко. Крім фахових дисциплін, є заняття з гімнастики, фехтування, психології, історії костюма, літератури й театру.
Учні школи щорічно дають до п’яти відкритих концертів і дві-три вистави у “Просвіті”, Українському клубі, Лук’янівському народному домі та польському клубі Ognivo. Крім художніх номерів, викладачі теоретичних дисциплін Володимир Перетц та Іван Стешенко читають реферати.
“Вечір 23 грудня був свого роду урочистістю для української сцени, писала газета “Рідний край” 1908-го. У Києві, в театрі Комерційного товариства, ішла по-українськи п’єса Ібсена “Нора”. Ставив її гурток молодих артистів, переважно учнів школи Лисенка. На сей гурток покладаються надії, що він поширить і освіжить репертуар української сцени”.
Після смерті Лисенка 1912-го школу назвали його іменем. Багато випускників увійшло до театральної студії Леся Курбаса, яка дала початок Молодому театру. 1918 року на базі школи Лисенка створили Музично-драматичний інститут.
У 1930-х музичний відділ інституту увійшов до складу консерваторії, а на базі драматичного створили Київський державний театральний інститут нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
6 вересня 1566-го у військовому таборі біля угорського міста Сіґетвар помер турецький султан, 71-річний Сулейман І Пишний. Серед імовірних причин смерті називали подагру та дизентерію. На чолі стотисячного війська султан вирушив у похід на Відень. Протягом місяця тримали облогу Сіґетвара, який тоді входив до імперії Габсбургів. Великий візир і воєначальники приховали від війська смерть Сулеймана. Вояків відправили на штурм, який зламав опір захисників міста. Правителя поховали за 48 днів біля дружини Роксолани (15021558) в мечеті Сулейманіє у Стамбулі.
У ніч на 7 вересня 1776-го в гавані Нью-Йорка вперше в бойових умовах застосували прототип підводного човна. Мінісудно Turtle (на ілюстрації) створили винахідник, 36-річний Девід Бушнелл, та інженер-годинникар Ісаак Дуліттл, 55 років. Вони розраховували непомітно підплисти до британського корабля та закріпити на ньому бомбу з годинниковим механізмом. Субмарина мала гребний гвинт, який обертався вручну. Американський моряк не зміг прилаштувати вибухівку, і його помітив противник на зворотному шляху. Випустив бомбу у воду, й вона здетонувала. Британці мусили відвести від берега корабель, що блокував затоку.
“Війська не могли схилити фортуну на свій бік, доки литовське лицарство не стало умисно відступати до пагорбів, де були поставлені в засідці гармати. Заманило туди необережних московитів і всі їхні допоміжні загони, нарвавшись на гармати, полягли дощенту. Інші ж кинулися врозтіч, а литовці з поляками, звідусіль їх доганяючи, били й рубали аж до самої ночі. З цього часу московський князь не смів битися в полі з поляками”,
писав військовий діяч Речі Посполитої Алессандро Ґваньїні (15341614) у “Хроніці Європейської Сарматії” про битву, яка відбулася 8 вересня 1514 року біля міста Орша нині Вітебська область Білорусі. Там армію Московського князівства перемогло литовсько-польсько-українське військо під проводом князя Костянтина Острозького (14601530). Загинуло більш як 5 тис. московитів, які вторглися у володіння Великого князівства Литовського. Шестеро московських воєвод і сотні дворян потрапили в полон
1121 делегат узяв участь в установчому з’їзді Народного Руху України за перебудову, який відбувся 810 вересня 1989-го в конференц-залі Київського політехнічного інституту. Учасники представляли наявні осередки Руху з усіх регіонів України. На з’їзді ухвалили статут і програму, обрали керівні органи. Очолив Рух письменник, 52-річний Іван Драч. Організація зіграла важливу роль у відновленні незалежності України