У світі кіно з’явилася стрічка, яка вже встигла наробити галасу та змінити уявлення про те, яким може бути спортивний фільм. Фільм Джоша Сафді «Марті Супрім. Геній комбінацій» з Тімоті Шаламе в головній ролі не лише демонструє блискучу акторську гру, а й пропонує глибокий погляд на міфи американської мрії. Ця історія переносить глядача до Нью-Йорка 1952 року, де успіх вимірюється зовсім інакше.
Сюжет зосереджений на Марті Маузері (Тімоті Шаламе), молодому єврейському хлопцеві з Нижнього Іст-Сайду, який працює продавцем взуття та є професійним гравцем у настільний теніс. Його головна амбіція – виграти British Open і привернути увагу Америки до пінг-понгу, який тоді вважався лише дитячою забавкою. На шляху до слави Марті стикається з викликами, пов’язаними з винаходом помаранчевих м’ячиків, таємним романом та зануренням у кримінальний світ Нью-Йорка.
Персонаж Марті натхненний легендарним гравцем у пінг-понг Марті Райсманом, який був відомий своєю хастлерською натурою та непереможною грою на гроші. Проте Джош Сафді, який після розриву режисерського дуету з братом Бенні працює сольно, не створив типовий байопік. Натомість він використав фігуру Райсмана як трамплін для дослідження ширших соціальних та психологічних питань, зберігаючи притаманну йому «школу Сафді»: максимальну інтенсивність та емоційне напруження.
Головний герой фільму, Марті Маузер, постає вкрай неоднозначною фігурою – маніпулятором і нарцисом, який використовує оточуючих для досягнення власних цілей. На відміну від персонажа в попередньому фільмі Сафді «Неограновані коштовності», мотивації Марті залишаються туманними, здається, що ним керує лише бажання роздути власне его, а не справжня пристрасть до спорту.
Візуально «Марті Супрім» вражає бездоганною роботою оператора Даріуса Хонджі, який знімав на 35-міліметрову плівку, надаючи картинці теплоти та зернистості. Художник-постановник Джек Фіск із маніакальною точністю відтворив Нижній Іст-Сайд 1952 року, а камера рухається, ніби сама бере участь у грі. Музичне оформлення Деніела Лопатіна, що поєднує синті-поп 80-х із джазом, разом зі звуковим дизайном перетворює стукіт м’ячика на нервову перкусію, створюючи унікальну атмосферу.
Попри свою візуальну й звукову досконалість, фільм має деякі структурні особливості, які можуть викликати запитання. Деякі сюжетні лінії, як-от помаранчеві м’ячики Марті або персонаж глухого японського суперника Ендо, вводяться, але не отримують розвитку, що іноді створює враження незавершеності.
Справжнім порятунком і рушійною силою фільму є приголомшлива гра Тімоті Шаламе, який після ролей Віллі Вонки та Пола Атрейдеса довів свою здатність до глибоких трансформацій. Шаламе сім років тренувався для цієї ролі, демонструючи вражаючу фізичну і психологічну віддачу, яка дозволила йому створити одночасно огидного і магнетичного персонажа. Його виступ вже відзначений Critics Choice Award та першим «Золотим глобусом» у категорії «Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі», зробивши його наймолодшим лауреатом у цій категорії та майже гарантувавши номінацію на «Оскар».
«Марті Супрім» виходить за рамки звичайного спортивного кіно, ставлячи під сумнів міфологію амбіцій та ілюзію американської мрії як пастки. Фільм пропонує тверезий погляд на порожні обіцянки самодостатності, показуючи, як такі концепції, як мета, обов’язок та жертва, можуть бути інструментами для утримання влади. Стрічка також торкається теми поколіннєвої травми, що робить її актуальною для українського глядача в контексті культури постійних перемог.
Світова прем’єра фільму відбулася як «таємний показ» на Нью-Йоркському кінофестивалі 6 жовтня 2025 року, здобувши високі оцінки критиків – 94% «свіжості» на Rotten Tomatoes. Окрім «Золотого глобуса» для Шаламе, стрічка отримала ще дві номінації та увійшла до списку топ-10 року за версіями Національної ради кінокритиків та Американського інституту кіно. У Великій Британії «Марті Супрім» став найкасовішою роботою студії A24, зібравши 8,6 мільйона доларів за два тижні.
Маркетингова кампанія фільму також стала окремим шоу: Тімоті Шаламе опублікував фейковий Zoom з командою A24, пропонуючи абсурдні промо-ідеї, які згодом були реалізовані. Цей хід, названий сатирою на нарцисизм кінозірок, стер межу між вигадкою та реальністю, додаючи стрічці додаткового шарму.
«Марті Супрім. Геній комбінацій» – це кінематографічний пінг-понг життя, що залишає глядача з відчуттям, ніби він щойно зіграв у власну важливу партію. Фільм змушує задуматися про ціну амбіцій та істинні мотиви успіху. В український прокат стрічка вийде 15 січня, обіцяючи стати одним із найяскравіших кінематографічних подій року.