Московське військо боярина Бориса Шереметєва капітулювало під Чудновом 2 листопада 1660 року. Велика військова кампанія московитів та козаків проти поляків завершилась поразкою.
Початок кампанії поклали події 1659 року. Тоді Москва нав’язала новообраному гетьману Юрію Хмельницькому ганебні Переяславські статті. Прагнула захопити Правобережну Україну та анулювати Гадяцький договір, підписаний із Польщею попередником Юрія Іваном Виговським. Річ Посполита ж прагнула відновити контроль над Лівобережжям. Допомогти погодились татари.
Шереметєв з основними силами і частиною козацьких військ виступив у похід влітку. Хмельницькому наказав не допустити об’єднання татар із поляками. В разі успіху, московська та українська армії мали об’єднатися дорогою на Волинь. Але гетьман Хмельницький діяв нерішуче.
Татари швидко з’єдналися із поляками та разом атакували Шереметєва під Любаром – тепер Житомирської області. Захоплені зненацька московити відступили до Чуднова, де отаборилися, а незабаром потрапили у цілковите оточення. Єдиною надією на порятунок залишалися козацькі війська Хмельницького.
Ті підійшли на початку жовтня і отаборилися у Слободищі, за 20 км від Чуднова. Розуміючи небезпеку, поляки вирішили атакувати козаків частиною сил. Їм вдалося навіть прорватися до укріпленого табору, втім, українці швидко перехопили ініціативу та вибили ворогів. Попри ці успіхи, Хмельницький розгубився і самоусунувся від командування. Коли козаки отримали звістку про критичне становище Шереметєва, то надіслали до поляків посольство і уклали з ними перемир’я, яке скріпили підписами на новій угоді – Слободищенському трактаті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україні нав’язали невигідні Переяславські статті
Угода майже дублювала попередню Гадяцьку, однак із неї зникала згадка про “Велике князівство Руське”. Також Юрій Хмельницький зобов’язався порвати із Московією та дозволити полякам розташовувати війська в українських селах і містах.
Довідавшись про угоду, козаки з московського табору перейшли на бік гетьмана. Шереметєв склав зброю, а поляки дозволили татарам захоплювати бранців. Потрапив у полон і сам боярин.
Попри блискучу перемогу, полякам не вдалося розвинути активний наступ на Лівобережжя, а укладення Слободищенського трактату сприяло ще більшим непорозумінням між українською елітою та прискорило поділ Гетьманщини.
Гетьман Іван Виговський зрікся булави на користь 18-річного Юрія Хмельницького 11 вересня 1659 року на козацькій раді у Германівці тепер село в Обухівському районі Київської області. Прагнув уникнути подальшого кровопролиття.
За часів гетьманування Виговський уклав із Річчю Посполитою Гадяцький трактат. За угодою, Військо Запорозьке мало увійти до складу Республіки Обох Націй під назвою “Велике князівство Руське”, як третій рівноправний суб’єкт. А відносини між державами відновлювалися “у повноті так, як було перед війною”.
Проти гетьмана і його політики виникали чисельні повстання. Розпочалася і військова інтервенція Московії та виступила внутрішня опозиція. Розуміючи імовірність війни одночасно з Річчю Посполитою, Московією та козацькою опозицією, не бажаючи кровопролиття, Виговський вирішив добровільно скласти булаву.