Російська імперія здійснила першу депортацію народів Криму 18 вересня 1774-го. Намагалася підірвати економіку Кримського ханства після перемоги у війні з турками. До Приазов’я виселили понад 30 тис. осіб.
Нагляд за кампанією проводив генерал-каратель Олександр Суворов. Акція здійснювалася переважно щодо греків і вірмен. Греки жили на півострові з часів античної колонізації Північного причорномор’я. 15,8 тис. осіб насильно переселили у степи на узбережжя Азовського моря. Усі вони були ремісниками та купцями. Російська влада була переконана, що таке послаблення економіки полегшить приєднання Криму.
Самим жертвам пояснювали, що переселення здійснюють заради їхнього власного блага. Лякали різаниною від місцевих мусульман.
Разом із греками росіяни виселили 13,3 тис. вірмен, які також були гарними купцями та ремісниками, 164 молдаван, 664 грузини і 379 осіб католицького віросповідання. Коли частина з них спробувала вирушити зі степу додому, їх зустріли солдати на прикордонних заставах біля затоки Сиваш, які за допомогою зброї розвернули всіх назад.
Кримське ханство існувало з 1441-го по 1783 рік та охоплювало весь теперішній південь України не лише півострів, а й прилеглі до нього причорноморські та приазовські степи. Із 1475-го було залежне від Османської імперії. 1774-го після завершення чергової російсько-турецької війни Російська імперія домоглася проголошення його формальної незалежності. А через 9 років сама його анексувала маніфестом Катерини II про приєднання Кримського ханства до Російської імперії від 19 квітня 1783-го.