Українські православні парафії в Австрії та Угорщині об’єдналися в Архієрейський округ під омофором Вселенського патріархату. Це стало можливим завдяки співпраці між Константинополем, Помісною православною церквою України, а також – меценатів і активних членів громад. Чи вдасться поширити цей досвід на інші країни Європи, де Москва вже розгорнула понад 100 парафій під фальшивим брендом “української церкви”?
Українці без вибору: пастка “псевдоправослав’я” за кордоном
Із наближенням третіх роковин від початку повномасштабної агресії РФ дедалі гостріше постає питання майбутнього українських біженців. Наразі за кордоном перебуває майже 7 млн українців, що покинули батьківщину, рятуючись від війни. Левова частка з них – щонайменше 6,17 млн – зареєстрована у країнах Європи. Такі цифри у вересні торік оприлюднило Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, заявивши про “найбільшу після закінчення Другої світової війни кризу, пов’язану з переміщенням населення”. За даними того ж відомства, майже дві третини (61%) переселенців планують повернутися до України у разі поліпшення безпекової ситуації, водночас, понад 25% вирішили за будь-яких обставин продовжувати будувати життя на новому місці.
За довгі три роки вимушеної релокації спільноти українців за кордоном стали більш автономними та ізольованими від своєї держави, що створює для України як позитивні можливості, так і загрози. З одного боку, сталі об’єднання діаспорян у майбутньому можуть стати провідниками українських інтересів у країнах свого перебування. З іншого – за відсутності систематичної державної політики біженці можуть опинитися у тенетах російських спецслужб. Так, ще у травні минулого року американське видання The Washington Post повідомляло про численні випадки вербування російською ФСБ українців для диверсій у Європі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обʼєднати українців місія міністерства нацєдності з ризиком невиконання
Не випадково, заявляючи про створення Міністерства національної єдності у серпні торік, президент Володимир Зеленський наголосив на важливості протидії російській пропаганді. Проте “Хаби єдності”, анонсовані українським урядом, – слабка противага потужній гібридній мережі, яку росіянам вдалося розгорнути в країнах Європи за останні кілька років. Йдеться про закордонні парафії так званої Української православної церкви Московського патріархату – частини РПЦ – важливого ідеологічно-агентурного підрозділу російської держави.
Зазначена мережа розвивається напрочуд швидкими темпами та практично без перешкод. Так, якщо до початку повномасштабної війни УПЦ МП мала близько 17 закордонних парафій, то наразі ця структура вже адмініструє понад сотню осередків у європейських країнах. Ці осередки камуфлюються під “українську церкву”: здебільшого, у них відкрито не моляться за патріарха Кіріла та російську армію, можуть висіти українські прапори, а клірики – громадяни України, інколи навіть україномовні. Все це робить їх небезпечною приманкою для українців, що опинилися за кордоном та прагнуть знайти підтримку – як у молитві до Бога, так і у гуртуванні зі співвітчизниками.
Як встановили розслідувачі проєкту Molfar, московські храми в Європі часто розміщуються поряд зі стратегічними об’єктами, зокрема – військовими базами та аеропортами. Які наративи можуть навіювати вірянам у закордонних церквах, підпорядкованих Москві, якщо навіть в Україні на третьому році повномасштабної війни клірики Московського патріархату не соромляться прославляти російських окупантів?
Архієрейський округ: як співпрацюють ПЦУ та Вселенський патріархат
Ситуацію ускладнює те, що у православних українських вірян за кордоном, найчастіше, немає іншої альтернативи, окрім як або ходити до псевдоукраїнської церкви, або ж задовольняти духовні потреби у храмах інших конфесій – католицьких або протестантських. Православна церква України (ПЦУ), з якою себе ідентифікує понад 50% українців, – єдина канонічна Помісна українська православна церква, – згідно з Томосом про Автокефалію не має права засновувати парафії за межами України – своєї канонічної території. Щоб не віддавати вірян на поталу московській агентурі, ще 18 жовтня 2022 року Синод ПЦУ постановив створити спеціальну “Місію капеланської допомоги” вірянам, що опинилися за кордоном внаслідок війни. Вона дозволяє співпрацювати з місцевими православними єпархіями в країнах Європи, де перебувають українці, та проводити богослужіння під духовним керівництвом відповідного місцевого архієрея. Найбільш ефективною у межах цієї місії виявилась співпраця української Помісної церкви з підрозділами її церкви-матері – Вселенського патріархату.
Наразі вже існують успішні кейси того, як ПЦУ та активні представники української громади у взаємодії зі Вселенським патріархатом розбудовують міцні структури справжньої Української православної церкви в країнах Європи. Тільки такі об’єднання, а не окремі розрізнені парафії, можуть чинити спротив поширенню серед українських біженців московського “кривослав’я”. У цьому питанні найкращу самоорганізацію продемонстрували українські православні громади в Австрії та Угорщині, які наприкінці минулого року навіть отримали свого єпископа, ставши окремим округом у складі Австрійської митрополії Вселенського патріархату.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Митрополит Епіфаній розповів, скільки вірян підтримали календарну реформу
10 листопада у Відні відбулась хіротонія (рукопокладання) українця архімандрита Максима (Рудька) на вікарного єпископа Константинопольської патріархії. Уродженець Львова, випускник Львівської духовної семінарії та університету в Салоніках (Греція), який останні п’ять років служив у столиці Австрії, отримав від Священного синоду Вселенського патріархату титул “єпископа Арістійського”. Тоді ж стало відомо, що завданням єпископа Максима буде опіка над українськими православними парафіями в Австрії та Угорщині, що відтепер виділяються в окремий Архієрейський округ. Цій історичній події передувала велика робота, пророблена, передусім, місцевою українською громадою, якій у складних умовах еміграції вдалося створити постійно діючі справді українські православні парафії, що не залишилося поза увагою Константинополя.
Формула перемоги над російською церковною пропагандою
Очолили цей рух вірян впливові меценати з України, які багато років є ктиторами Помісної церкви. Опинившись за кордоном, вони почали гуртувати навколо себе місцеві українські громади, а також налагоджувати діалог між ПЦУ та Вселенським патріархатом – задля того, щоб українці могли і тут ходити в свою церкву.
Результат цієї непростої роботи – це діючі українські парафії у шести містах Австрії – Відні, Санкт-Пельтені, Зальцбургу, Перхтольсдорфі, Лінці та Ґраці. Всі вони проводять регулярні богослужіння, а настоятелями є українські священники.
Виділення цих парафій в окремий Архієрейський округ під омофором Вселенського патріархату – це нова адміністративна модель, яка, фактично, дозволяє ПЦУ, не порушуючи Томос, ефективно протидіяти російській пропагандистській мережі. За активної участі кліриків Помісної церкви. Якщо ця модель найближчим часом буде екстрапольована на інші країни, це дасть змогу охопити всіх українців, що вимушено перебувають за кордоном, мережею українських релігійних громад.
Свідченням повного порозуміння між Вселенським патріархатом і ПЦУ в цьому питанні є історичний візит 18-19 січня митрополита Рівненського та Острозького Православної церкви України Іларіона (Процика) – голови Капеланської місії ПЦУ – до Відня. У перший день візиту в кафедральному соборі Святої Трійці Вселенського патріархату у Відні відбувся знаменний молебень за мир та перемогу Україну, який очолив митрополит Австрійський, екзарх Угорщини та Центральної Європи Арсеній (Кардамакіс). Владика Константинопольського патріархату співслужив із українським митрополитом Іларіоном, у богослужінні також взяли участь єпископ Арістійський Вселенського патріархату Максим (Рудько), настоятель парафії Святих Володимира та Ольги Микола Лесюк, клірики Рівненської єпархії ПЦУ та інші духовні особи. Під час літургії владика Арсеній виказав виняткову повагу до української делегації, передавши під час архієрейських виголосів свій єпископський посох владиці Іларіону, що є безпрецедентною формою висловлення поваги і довіри у Помісних церквах.
Вже 19 січня митрополит Іларіон сам очолив Божественну літургію у Відні. Після богослужіння він звернувся до вірян, наголосивши, що навіть перебуваючи далеко від рідної землі, вони – українці – залишаються невід’ємною частиною Помісної церкви. Владика також подякував митрополиту Арсенію за його духовну підтримку українців, котрі мешкають в Австрії.
Приклад Австрії наразі найуспішніший, проте не єдиний. Так, вже 9 лютого голова Капеланської місії ПЦУ митрополит Іларіон очолив Божественну літургію у Варшаві. Тут священники Помісної церкви здійснюють капеланське служіння для біженців-вірян – у приміщенні, наданому римсько-католицькою парафією блаженного Едмунда Бояновського. Під час візиту до Варшави митрополит Рівненський і Острозький зустрівся з архієпископом Андріаном Гальбасом – главою Варшавської митрополії Римо-католицької церкви. Архієреї обговорили розширення співпраці задля надання душпастирської опіки українським переселенцям.
Як бачимо, розбудова справжніх українських православних громад за кордоном – це не лише питання віри, а й один із ключових фронтів у боротьбі за ідентичність та інформаційну безпеку українських біженців. Досвід Австрії демонструє, що ефективно протидіяти російському впливу можна у співпраці між Помісною церквою та Вселенським патріархатом, за активної участі вірян. Вочевидь, ця справа потребує продовження та розширення на інші країни, адже там, де українці мають власну церкву, їхні зв’язки з батьківщиною нерозривні.