Бойовики угруповання «Талібан» увійшли в Кабул, зайняли президентський палац і оголосили про повний контроль над територією Афганістану. Президент Афганістану Ашраф Гані покинув країну. На фотокадрах з Кабульського аеропорту видно людей, які намагаються потрапити на летовище, щоб покинути країну. США направили ще військових, щоб прикривати евакуацію тих, хто боїться талібів.
Кабул ніби повернувся на 20 років назад. Люди у світському одязі зникли з вулиць столиці Афганістану, а натомість з’явилися люди зі зброєю. На вулицях нищать рекламні зображення жінок з відкритими обличчями. Люди стоять у чергах до банкоматів, щоб зняти гроші. Великий натовп намагається потрапити в міжнародний аеропорт Кабулу, щоб вилетіти з країни. Саме летовище утримують американські військові, але біля аеропорту стоять озброєні бійці “Талібану”.
Журналістка Ліза Карімі:
“Ситуація різко змінилася із учорашнього дня. Як тільки надійшло повідомлення, що таліби увійшли в місто, всі почали тікати додому, все закрилося… Дуже швидко вулиці опустіли…
А сьогодні навпаки – після восьмої ранку тут стільки народу всюди. І що найжахливіше – вже не можна розрізнити чи це таліби, чи це звичайні місцеві жителі.
І чоловіки і жінки вже одягнуті по-іншому. Жінки у хіджабах.
Я живу біля аеропорту, і звідти можна почути, як стріляють. Із самого ранку я бачу, як люди біжать в бік аеропорту і намагаються туди потрапити.
Учора я бачила тривогу і страх: хтось боявся, що втратить майно, хтось боявся за дітей та самого себе. А сьогодні люди вийшли на вулиці і дивляться як поводять себе таліби: чи вони такі ж, якими були 20 років назад, або щось змінилося?
Я думаю, що люди вийшли для спостереження ситуації. Всі хочуть знати, що з нами буде.
Учора я останній раз виходила за продуктами – це було о другій годині дня. Зараз біля мого будинку всюди таліби і мені страшно.
Причому, я працювала з іноземними організаціями, і не тільки я, але і всі мої колеги, які працювали з ними отримували повідомлення з учорашнього дня і до цих пір.
Усю ніч ніхто не спав, ніхто себе не відчуває у безпеці. І кожна людина запитує одне і те саме: “Як ми можемо виїхати з країни?”.
Ось що зараз відбувається і з журналістами, і з іншими звичайними людьми.”