У світі наростає нова загроза і США першими кидають їй виклик. Це напряму пов’язано з війною в Україні, бо високі гості, які завітали до Пекіна цими днями, говорили саме про неї. Хто що шукав і знайшов у Китаї для України, – досліджувала Gazeta.ua.

“Дешево, багато, небезпечно”

Першою до Китаю поїхала міністр фінансів США Джанет Йєллен. У Піднебесній гостя зустрілася з прем’єром Держради Китаю Лі Цянем та з низкою високих посадовців. Як і у випадку з телефонною розмовою між президентом США та лідером Китаю 2 квітня, з’явилися дві версії результатів візиту.

На підсумковій пресконференції Джанет Йєллен наголосила: вдалося напряму донести “стурбованість американської нацбезпеки” та “прояснити потенційні непорозуміння, щоб передбачити ненавмисну ескалацію”. Чим саме?
Зі слів Йєллен, мова йшла окремо про економіку та про політику, але відділити одне від іншого не вдалося. З одного боку, вона висловила занепокоєння успіхами китайської промисловості, особливо виробництва електромобілів, акумуляторів та сонячних батарей. З іншого – пригрозила: якщо китайські структури працюватимуть з російськими на ВПК країни-агресора, вони підпадають під американські санкції.
Але у Пекіна теж знайшлися гострі слова: міністр комерції Ван Веньтао заявив, що звинувачення США та ЄС у надмірних потужностях Китаю на ринку електромобілів безпідставні, а успіхи є важливим внеском у глобальну боротьбу зі зміною клімату. Тому уряд, – наголосив він, – і далі буде підтримувати ці структури “у захисті їх законних прав та інтересів”.
Утім, це не завадило обидвом сторонам заявити про плідні та корисні перемовини.

Як розуміти ієрогліфи

Перемовинами Китай більш ніж задоволений. Видання “Женьмінь Жибао” з посиланням на офіційну позицію Мінфіну акцентувало: “Вітаємо заяви США про те, що вони не прагнуть розірвати зв’язки з Китаєм, – наголосив на підсумковому брифінгу заступник міністра фінансів КНР Ляо Мінь. – Сподіваємося, американська сторона здійснить конкретні дії для скасування санкцій та обмежень відносно китайських компаній”.
Цікаво, що китайська сторона звернула увагу на занадто широке тлумачення поняття “нацбезпека”, а також на надмірну диверсифікацію, “котра підриває нормальні торгово-інвестиційні обміни між двома країнами та по всьому світу”.
Для Китаю американський ринок важливіший за російський, – розповів провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов, тому офіційний Пекін демонструє, що дослухається до рекомендацій.
“Тіньові розрахунки з РФ можуть бути переведені на банки третього-четвертого ряду, які, навіть якщо потраплять під вторинні американські санкції, не принесуть збитків для китайсько-американської торгівлі”, – звернув увагу експерт.
Отже, у США мало шансів покласти край економічному підживленню Китаєм – Росії.

Російський слід

Майже по слідах Джанет Йєллен до Пекіна прибув міністр закордонних справ країни-агресора (РФ) Сергій Лавров. Йому китайці переказали усе, що лунало від них навздогін американській гості: “Країни не повинні дискредитувати та нападати на нормальні міждержавні відносини між Китаєм та Росією”, не мають перекладати на Китай провини та провокувати конфронтацію блоків.

За океаном із відповідями не зволікали. Представник Держдепартаменту США Метью Міллєр розповів, що держсекретар Ентоні Блінкен у розмовах з представниками держав-партнерів висловлював занепокоєння тим, що Китай підтримує Росію у війні проти України. “Вони (Китай) почали заміщувати торгівлю (РФ) з європейськими партнерами, яка після вторгнення РФ до України потрапила під санкції, та допомагають постачати складові, які збільшують здатність РФ атакувати Україну”, – розголосив він зміст цих розмов.

Без лаврового вінка в одній упряжці

Вочевидь, словесна борня надихнула і Сергія Лаврова. У Пекіні на прес-конференції, яку він мав із міністром закордонних справ Китаю Ван І, Лавров бадьоро висловився про “українську кризу”: безперспективність заходів без участі позиції Росії. На його думку, “ультимативна і порожня формула миру Володимира Зеленського” повністю ігнорує РФ.
Утім, домогтися таких же різких формулювань від китайської сторони не вдалося. Представниця МЗС КНР Мао Нін підкреслила підтримку Китаєм ініціативи по проведенню міжнародної конференції у Швейцарії, щоправда, за умови визнання її як Україною, так і Росією.

Три “не” та одне “так”

Сам Ван І висловився ще абстрактніше: Китай сподівається на якнайшвидше припинення вогню та завершення збройного протистояння в Україні. А країни “не повинні дискредитувати та нападати на нормальні міждержавні відносини між Китаєм та Росією”, не перекладати на Китай провини та не провокувати конфронтацію блоків. Ці три “не” є базовими для поточної зовнішньої політики Китаю.
Чому формулювання обтічні? Бо Китай більше схвильований американськими санкціями. Ван І, за словами Лаврова, озвучив формулу “подвійної протидії подвійному стримуванню”. Вірогідно, це і біла справжня мета поїздки: довести Пекіну, що він з Москвою “в одній упряжці”, бо на обидві країни нібито тиснуть США.
У Пекіні до цієї мети поставилися з розумінням і виявили до російського гостя підкреслену увагу: йому простелили червоний килимок, чого не зробили для американської візитерки, та організували зустріч із Сі Цзіньпіном. А це, у свою чергу, підвищило статус поїздки Лаврова (під яким, за чутками, крісло хитається), тому у Кремлі оперативно просигналили, мовляв, зустріч відбулася у рамках підготовки візиту до КНР Володимира Путіна. Справді, Сі його запросив. Але Лавров, у свою чергу, заявив про зустріч лідерів двох країн у Казані на саміті БРІКС. Тому наразі невідомо, коли і де побачаться Путін та Сі.
Але останній наголосив на початку між двома країнами “гармонійного співіснування та взаємовигідної співпраці як між великими країнами та сусідами”. Хоча додав, шлях до того був непростим.

Балансування і торги

Вочевидь, у цих фразах Сі є відгомін стурбованості відносинами з американцями: з одного боку, Китай демонструє доброзичливість Йєллен, з іншого, – твердо налаштований відстоювати свої економічні інтереси. Таке балансування можна пояснити і грою Пекіна на підвищення ставок, – хто запропонує вигідніші умови співпраці.
Україна у цих торгах виступає ключовим важелем. Якщо Китаю вдасться швидко залагодити українську кризу, це послабить позиції Сполучених Штатів у торговій дискусії, оскільки основний аргумент – економічна підтримка Китаєм Росії – буде нейтралізований. Причому достатньо лише припинити активні бойові дії.
Але є питання, чи зацікавлений Пекін підігрувати РФ так сильно, щоб забезпечити перемогу країни-агресора, нехай і дипломатичну? Адже це міцно прив’яже Китай до Росії та підірве його позиції у зближенні зі Штатами, котрі як ніколи шукають діалогу, наголошує політичний експерт Євген Савісько. За такої ситуації російсько-українська війна стає частиною домовленостей США та Китаю, – вважає він, – коли обидві країни вдадуться до тиску або умовляння України чи Росії до “невідомих поки що кроків та дій”. До того ж, однозначно, ні Китай, ні США не хочуть нової війни (у Тайвані), наголосив Савісько, бо “є ризик, що виграє третя сторона”.

Урядовий панда

Але візит Ларвова може мати не лише геополітичну, а й кадрову мету. Очільник уряду РФ Михайло Мішустін влаштовує Пекін як наступник і спадкоємець Путіна, – вважає політичний експерт Євген Савісько. 8 травня 2024 року Держдума має затвердити новий склад уряду, тому є інтрига, чи збереже Мішустін свою посаду. Адже у Китай Путін збирається днем раніше, 7 травня. “Дивно, якщо він до цього часу не дослухається порад старшого партнера, – звертає увагу Савісько. – Вірогідно, Лавров обговорював це питання під час візиту”.