У Франції відбудуться наступні, після німецьких, європейські вибори, які будуть доленосними для України.
Ангела Меркель дуже непогано говорить по-російськи. Хоча природна скромність завжди змушує її в цьому сумніватися. Ставши першою жінкою на посаді федерального канцлера Німеччини і пробувши на цій посаді майже 16 років, пані Меркель по праву називається найсильнішою жінкою світу. І хоча вона відрізняється надзвичайною простотою і витонченістю, Меркель змогла пробути лідером такої величезної і сильної країни настільки довго, що їй міг би позаздрити будь-який диктатор.
Після цих виборів Ангела Меркель передає пост новому лідеру. Євросоюз томно, але з цікавістю спостерігає за тим, хто стане на чолі однієї з найсильніших країн, як після цього зміниться внутрішня і зовнішня політика, відносини з Росією та Брюсселем, чи запрацює “Північний потік – 2”. Разом з тим ця політична трансформація, від якої Німеччина вже дещо відвикла, послаблює віжки німецького впливу і дає тій же Франції сильну конкурентну спроможність.
Для президента Еммануеля Макрона це шанс перехопити лідерство в новій Європі . Франція вже давно конкурує не з Британією, а саме з Німеччиною за першість в ЄС. І саме там, у Франції, відбудуться наступні європейські вибори, які будуть доленосними для України .
Франція здавна відома тісними зв’язками з Росією, часто відвертим русофільством або в кращому разі – мінімальним інтересом до України. Париж і Москву пов’язує насичена історія, різноманітний бізнес і навіть культурне взаєморозуміння. А вже на потужні лобістські і медіавливання Кремль ніде не скупиться, і вже точно в такій європейській імперії, як Франція. У цьому контексті багато французьких дипломатів затиснуті в жорсткі рамки, і розраховувати на потужне протистояння Кремлю не доводиться. Українська діаспора досить розрізнена і з російськими фінансами держави Україна змагатися не вийде. Так Москва виграє інформаційні війни.
Війна ж в Україні, вже справжня, на Донбасі, через російську агресію, може надати ваги будь-якому європейському політику, адже той, хто її закінчить, принісши мир на багатостраждальну українську землю, зможе отримати дивіденди у вигляді безсумнівного лідерства, ну і, можливо, навіть Нобелівської премії миру. Завершення єдиної війни в Європі – нехай і поза Євросоюзом, але все ж в Європі, – дуже привабливе для політичних амбіцій Макрона. Саме тому він так активно взявся за допомогу в проведенні “нормандського формату” – і в грудні 2019-го, і навесні вже 2021-го.
Якось в телефонній розмові Еммануель Макрон сказав Володимиру Зеленському, що знає: Мінські угоди написані не в інтересах України. Він наголосив на тому загальному, що поєднувало його з Володимиром Зеленським: вони обидва не підписували ці домовленості, але обидва повинні шукати вихід і відштовхуватися від них як від фундаменту для досягнення миру.
“Хімія” президентів України і Франції в такому положенні дуже важлива, як і практичне зміцнення відносин. Саме практичне. Тому що притаманна багатьом нашим політикам звичка підносити Україну виключно як нещасну жертву агресії давно вже не змушує нікого розплакатися, як раніше, в новому жорстокому світі, що зіткнувся з небаченими глобальними викликами – ісламською державою, мільйонними потоками біженців, кліматичними змінами, пандемією коронавірусу і як наслідок – безрадісними економічними перспективами.