У 2020 році в Україні було 2,7 млн людей з інвалідністю. Пересічні містяни могли їх не помічати, адже інфраструктура міст погано адаптована під потреби маломобільних груп населення.

Повномасштабне вторгнення внесло свої корективи усе частіше ми бачимо на вулицях людей із важкими травмами й інвалідністю. Дорослі зазвичай намагаються “захистити” дитину й уникають розмов на цю тему.

Але якщо батьки хочуть, щоби дитина жила в здоровому інклюзивному суспільстві, то мають говорити з нею про інвалідність, щоби вона навчилася приймати різних людей із порушеннями здоров’я, травмами.

Щоб правильно це зробити, варто звернути увагу на ініціативу “Доступно.UA”. Вони розповідають про життя людей з інвалідністю та розвінчують міфи про них. А також працюють над створенням тренду доступності в Україні. The Village Україна разом з ініціативою “Доступно.UA” та Наталією Пархитько розповідають, як коректно говорити з дітьми про інвалідність.

Як навчити дитину толерантності до людей з інвалідністю
Дитина чистий лист, тому почніть із себе

У дитинстві немає стереотипів, а формування світогляду дитини неабияк залежить від толерантності батьків. Якщо ви відчуваєте страх і розгубленість, коли бачите людину з інвалідністю, дитина відчуватиме те саме.

Навіть гірше, коли ви засуджуєте й некоректно обговорюєте певні порушення здоров’я у людей, дитина вважатиме це нормою та буде повторювати.

Допоможіть дізнатися більше про людей з інвалідністю

У форматі гри дитині простіше сприймати інформацію та пізнавати різні теми. Сьогодні є безліч мультфільмів і дитячих книжок на тему інвалідності.

Обговоріть їх із дитиною після перегляду чи прочитання, відповідайте на запитання, якщо вони з’являться. Також є ляльки Барбі з протезом, конструктори Lego з пандусом і кріслом колісним.

Не заважайте, якщо дитина прагне подружитись із дитиною з інвалідністю

Пояснюйте, що діти з порушеннями здоров’я можуть інколи поводити себе незвично для інших, але вони теж люблять ігри, тому з ними можна весело проводити час і спілкуватись.

Розмовляйте відверто та не провокуйте співчуття до людей з інвалідністю

Інвалідність стереотипно асоціюють зі смутком і жалістю. Але люди з інвалідністю не хочуть співчуття, вони прагнуть поваги, нормального сприйняття суспільством і доступного простору для активного життя.

Не варто використовувати слова “страждає”, “хворіє”, “жертва”, коли ви розповідаєте про порушення здоров’я в людей. Говоріть про позитив, розкажіть дитині про те, що протези, крісло колісне, милиці допомагають людям пересуватись і жити активно. А діти з певними порушеннями здоров’я теж мають друзів, іграшки та цікаві хобі.

Не заважайте ставити запитання

Дитина може побачити протез і запитати: “А що в дядька чи тітки з ногою?”, батьки в таких випадках часто кажуть: “Тихо, не став такі запитання”.

Але зазвичай люди з протезами або люди, які пересуваються на кріслі колісному, відкриті до того, щоб розповісти про себе. Тому не варто заважати дитині цікавитися й дізнаватись більше.

Наприклад, моїй дочці пʼять років. Коли вона побачила фото ветерана з протезом ноги, була дуже вражена, тому просила мене знайти відео, на якому можна побачити, як бігають люди з протезами.

Розберіться з термінологією та навчіть дитину

Коректна термінологія дорослого завжди буде гарним прикладом для наслідування дитиною. Уникайте слів “інвалід”, “каліка”, “даун” і ніколи не використовуйте їх не лише для опису людей з інвалідністю, а й у розмовній мові як образу.

Як позбутися евфемізмів:

“люди дощу” замініть на “люди з розладом аутистичного спектра”;
“сонячні люди” на “люди із синдромом Дауна;
“метелики” на “люди з бульозним епідермолізом”;
“особливі люди” на “люди з інвалідністю”.

Навчайте дітей бачити спочатку людину, а вже потім її травму чи порушення здоров’я. Інколи вони можуть помилятись і просто забути, які слова правильно використовувати. Не варто їх сварити, краще доброзичливо нагадайте та поясніть, чому це важливо.