Короткий вступ: Соціальний психолог аналізує, чому автоматичні реакції на інформаційні провокації не працюють і як змінюється ідеологічна орієнтація російської еліти.
Автор наголошує, що рефлекторна реакція на подразники — ознака простіших організмів, тоді як складніші мають можливість її стримувати. У контексті інформаційних операцій це означає, що маніпуляції ефективні тільки тоді, коли аудиторія реагує передбачувано і миттєво.
Фейки становлять лише одну зі складових інформаційних спецоперацій і за значенням не завжди є центральними. Набагато важливіше те, як подається факт — у якій «обгортці» він пропонується і наскільки цільова аудиторія готова його сприйняти.
Щоб протидіяти цим кампаніям, потрібно розуміти механізми мислення опонента, оскільки вони відрізняються від наших. Автор посилається на ідеї Лоренца, підкреслюючи, що для діалогу спочатку потрібно «увійти» в його реальність, а потім вміти з неї вийти, щоб уникнути злиття ідентичностей.
У публікації також звертають увагу на ідеологічні зрушення в російській політичній думці: від ідеї руху до Європи до закликів «повернутися до коренів» і предметів уваги, спрямованих у бік Сибіру. Один із впливових мислителів нещодавно заявив про завершення «подорожі в Європу» та про потребу перебазувати центр тяжіння ближче до власних історичних джерел.
Цей поворот автор пов’язує з тривалим процесом деєвропеїзації, який має глибші історичні корені, і зі зростаючим впливом азійських орієнтирів, зокрема у відносинах з Китаєм. Водночас підкреслюється, що такі зміни породжують суперечності між ідеологією та практикою, що віддзеркалює складність сучасних міжнародних і внутрішньополітичних взаємин Росії.