Аналіз ситуації
Росія довгий час прагнула підтримувати імідж самодостатньої військової держави, здатної самостійно забезпечити свої збройні сили всім необхідним для ведення бойових дій. Проте останній звіт Bloomberg підкреслює нову реальність, що склалася на тлі затяжного конфлікту: росія забезпечує лише 30% від необхідної кількості боєприпасів, тоді як решту поставляють такі союзники, як Північна Корея та Іран.
За даними Bloomberg, КНДР покриває 60% потреб росії у артилерійських боєприпасах, включаючи 8 мільйонів артилерійських снарядів калібрів 122 мм і 152 мм, близько 100 ракет Hwasong-11 та протитанкових ракетних комплексів Bulsae-4. Іран, у свою чергу, забезпечує 10% додаткових боєприпасів, що формує суттєву зовнішню підтримку, без якої російський військовий потенціал був би значно обмеженим.
Стратегічне значення поставок
Залежність росії від іноземних постачань боєприпасів має кілька стратегічних наслідків:
- Послаблення внутрішнього оборонного виробництва: росія змушена визнати, що її оборонний сектор не здатен забезпечити достатню кількість боєприпасів для тривалих конфліктів. Це ставить під питання ефективність її промислового потенціалу та інфраструктури, які, ймовірно, застаріли й потребують модернізації.
- Залежність від зовнішніх партнерів: стратегічна залежність від КНДР та Ірану обмежує автономність Москви у плануванні та веденні бойових дій. Будь-яке припинення постачань чи навіть затримка можуть серйозно вплинути на боєздатність російської армії.
- Ризик санкцій та міжнародної ізоляції: кожне підтвердження фактів постачання боєприпасів від Північної Кореї та Ірану може посилити тиск на ці країни з боку міжнародної спільноти та поглибити ізоляцію Росії. Це також створює підґрунтя для нових санкцій та обмежень, які можуть вплинути на економіку та військову діяльність РФ.
Погляд на майбутнє
За умов, коли внутрішнє виробництво росії не відповідає потребам армії, а залежність від таких союзників, як КНДР та Іран, стає стратегічною слабкістю, Кремль змушений шукати нові шляхи зміцнення оборонного потенціалу. Проте з огляду на економічні санкції, а також обмежені можливості промислового оновлення, перспектива подолання цієї залежності виглядає невизначеною.
Російська залежність від Північної Кореї та Ірану у забезпеченні боєприпасами демонструє слабкі місця в оборонній промисловості та ставить під сумнів довгострокові можливості Кремля підтримувати високий рівень бойових дій без зовнішньої допомоги. Ситуація також підтверджує глобальну ізоляцію росії, оскільки її партнерство з державами, що самі перебувають під санкціями, ще більше ускладнює можливості для маневрів на міжнародній арені.
Ця нова реальність ставить росію в залежну позицію, підкреслюючи її вразливість і слабкість, які можуть суттєво вплинути на подальший перебіг подій.