Руки в мене криві. Вмію ними лише набирати тексти на клавіатурі.
Не можу сказати, що в мене на першому місці блогерство чи робота. Вони в приємному балансі. Якби одне стало переважати, почала б шукати ще щось, аби смикало в різні боки.
Якщо довго думати про сенс життя, розумієш, що в межах Всесвіту в тебе ніякого сенсу немає. Можна вхопити депресняк. Живемо для задоволення, от і все.
Регулярно складаю графік на наступний місяць. Потім він повністю ігнориться.
Мати навчила мене читати в 3 роки, бо їй було влом робити це для мене. Сказала: “Книжки там”. Коли жила з бабою на Кавказі, вона мене водила в дитячу бібліотеку. Перечитала все. Довелося вести в дорослу.
Ще до вступу на гідробіологію займалася генетикою. Якоїсь миті впіймала себе на думці, що купую презерватив не для того, щоб використати за призначенням, а щоб поміряти кисень у замкненій системі. Так не повинно бути. Тоді пішла в СММ.
Біологічний склад розуму залишився. Тому інколи в мене проскакують дуже чорні жартики.
Руки в мене криві. Вмію ними лише набирати тексти на клавіатурі
Мої дописи у фейсбуку помітили. Покликали на порохоботську сторінку “А що там у ПП?” Почала розуміти, що з цією політикою в мене поїде дах. Потрібна була віддушина. Обрала книжки. Вони постійно зі мною, маю що сказати людям.
Колись ми дійдемо до того рівня, що роботи готуватимуть нам їжу й шитимуть одяг. Але все одно будуть потрібні люди, які фізично підтримують сервери.
Почуваюся аксакалом. Діти питають: “Мамо, на якому принтері ти реферат у школі друкувала?” Кажу: “На такому береш і пишеш”.
Життя пришвидшується. Раніше відправив електронного листа людина може прочитати сьогодні, а може й завтра. Тепер відіслав повідомлення, 30 секунд без відповіді і вже нервуєшся.
Інтернет знищив слово “довго”
Інтернет знищив слово “довго”.
Друг це той, хто без зайвих запитань допоможе тобі заховати труп. Я не збираюся когось ховати, але нахабно розраховую, що в моєму оточенні є такі люди.
Мала подружок, без яких життя не уявляла. У школі друзі це одні люди, потім інші. Років через 10 називатиму справжніми друзями зовсім інших. А може, й ні. Ми вже в тому віці, коли краще нічого сильно не змінювати.
Дружба між жінкою й чоловіком може існувати, якщо він гей. Або вона нетрадиційної орієнтації. Інакше ніяк.
Кохання терпіти, як він щодня дратує тебе якоюсь звичкою
Ну скільки там людині розумній? Від пірамід 5 тисяч років. А еволюція триває мільйон двісті років. Ці нещасні 5 тисяч те, що ми надбудували: гуманізм і оцінка не за фізичними параметрами. Наші предки реагували на небезпеку, розмножуючись і турбуючись про потомство. Так само й ми реагуємо. Тільки навчилися раціонально це пояснювати, аби було спокійніше.
Пережила й обмани, і зради. Все, як у людей. Стараюся особливо про це не думати. “Записала й забула”.
Коли питають, що таке кохання, показую на свого чоловіка. Ми познайомилися, коли мені було 18. Разом понад половину мого життя.
Кохання терпіти, як він щодня дратує тебе якоюсь звичкою. Бо ж розумієш, що без цієї звички то вже буде не він. Жертвувати теж. Але якщо постійно поступатимешся своїми інтересами, від тебе нічого не залишиться. Мусить бути взаємність.
Якщо людина від початку гівно, гроші це лише посилять
Вперше закохалася в п’ятому класі. Була круглою відмінницею, піонеркою. І тут до нас привели пацана, який залишився на другий рік. Хуліган повний, із проблемної родини, не вчився, когось постійно задирав. Мене попросили наставити його на шлях істинний, щоб він на третій рік не лишився. Ми гуляли по заброшках, грали у войнушки. Класична історія.
До ковіду часто подорожувала. Досі в коморі стоїть рюкзак зі звичним набором: штани, труси, шкарпетки, мильно-рильні засоби, щоб зуби почистити. Схопила й побігла. Хай-но тільки це все закінчиться.
Не збиралася бути матір’ю-квочкою. Змалку привчала синів до самостійності. Тепер це двоє молодих чоловіків зі своїми інтересами й потребами. Але для мене вони назавжди маленькі хлопчики.
Не вірю, що щось визначене наперед. Сподівання на долю позбавляє людей того єдиного, чим вони відрізняються від тварин, жити не так, як закладено природою, а як хочеш.
Є щось, чого ми не знаємо, набагато могутніше за нас. Можна назвати це Богом.
Із купи приємних миттєвостей складається велике щастя
Важко бути нормальним, коли навколо натовп клінічних ідіотів, від яких буквально залежить твоє життя. Якщо людина розумна, вже дякую їй за це. Але можна мати багато знань і залишатися дебілом.
Було непросто сказати: “Якщо вам подобається те, що я викладаю на каналі, можете мене підтримати”. Але в якийсь момент зрозуміла, що донати стимулюватимуть. Не зможу забити, бо відчуватиму відповідальність.
Гроші не впливають на людину. Якщо вона від початку гівно, гроші це лише посилять. А ось влада псує. Особливо необмежена.
Від 2020-го щодня записую в нотатник якусь милу дрібничку, що сталася сьогодні. Погане спробуй ще з голови викинь. А з купи приємних миттєвостей складається велике щастя.