Є прецеденти, які варто називати прямо, бо інакше їх не помітять, поки не стане запізно. Провідний спортивний виш країни, який десятиліттями готував олімпійських чемпіонів, реабілітологів і тренерів, забрали з-під профільного міністерства освіти й передали міністерству, яке жодного дня не адмініструвало освітній процес. Це не бюрократична деталь — це рішення, яке б’є по самій освітній цінності закладу.
Унікальність ситуації, яку не помітили вчасно
Мінмолодьспорту не має і не повинно мати компетенції з акредитації освітніх програм, побудови навчальних планів, атестації науково-педагогічних кадрів — усе це роками було функцією Міністерства освіти і науки. Коли профільний навчальний заклад переходить у підпорядкування відомства без освітньої експертизи, ризик один: університет поступово перетворюється з наукового та освітнього центру у ще один об’єкт адміністративного контролю. А НУФВСУ — не рядовий виш. Це заклад, чиї випускники з десятиліття в десятиліття складають основу медального заліку України на Олімпіадах — від підготовки спортсменів до реабілітації після травм і поранень.
Читайте також: Матвій Бідний: міністр спорту проти спорту. Риган & Васильчук
Спадщина Імаса і те, що прийшло після
Усе це відбувається вже після того, як 30 червня 2024 року на 63-му році раптово помер ректор НУФВСУ Євген Імас — людина, яка десятиліттями своїми людськими якостями, а не наказами, збирала навколо себе унікальний колектив: від викладачів спортивної медицини до тренерів збірних. Саме така, побудована на довірі, а не на страху, система і виявилася вразливою, коли університет забрали з-під освітнього міністерства й перевели у сферу управління Мінмолодьспорту.
Вибори, яких не хотіли визнавати
Кульмінація настала 25 березня 2026 року. Напередодні голосування міністр молоді та спорту Матвій Бідний підписав наказ про перенесення виборів ректора на 23 вересня — «у зв’язку зі службовою необхідністю». Формальною підставою стала публікація, що продублювала матеріал «Комсомольської правди» про нібито виведення 150 млн грн з бюджету університету дотичними до виборів особами, зокрема Михайлом Риганом. Ця інформація ніде надалі не підтвердилася жодним розслідуванням чи офіційним висновком.
Університет вибори того ж дня все одно провів: явка склала понад 70%, Михайло Риган переміг у першому турі з результатом 53,6%, решта голосів розподілилися між іншими кандидатами. Але міністерство результати не визнало. Найважливіше — попри те, що звинувачення, яке стало приводом для перенесення, ніяк не підтвердилося, ані вибачень спортивній громадськості, ані скасування наказу про перенесення виборів так і не було.
Показово, що заступник міністра Сергій Тимофєєв на мітингу студентів і викладачів під стінами відомства сам підтвердив: саме депутатське звернення, яке дослівно збігалося зі статтею «Комсомольської правди», і стало формальним поштовхом для рішення про перенесення виборів. Тобто міністерство ухвалило кадрове рішення, що заблокувало волевиявлення тисяч виборців, на підставі публікації, яку сам проректор Олександр Пижов того ж дня публічно назвав інформаційною атакою і про яку офіційно повідомив поліцію, СБУ та Офіс генерального прокурора.
Хто підтримав, хто вимагав відставки
Олександр Усик публічно підтримав обраного ректора. Народний депутат Юрій Павленко, який сам обіймав посаду міністра у справах сім’ї, молоді та спорту у 2005–2006 та 2007–2010 роках, 7 квітня 2026 року зареєстрував у Верховній Раді проєкт постанови про звільнення Бідного, назвавши дії міністерства безпрецедентним втручанням в академічну свободу та автономію університету. Колектив НУФВСУ звернувся до президента Зеленського з проханням відправити міністра у відставку.
Що відбувається зараз
Після кількох тимчасово виконуючих обов’язки ректора, які змінювали один одного протягом весни, посаду в.о. фактично зайняв Геннадій Васильчук. Одночасно почалися повідомлення про урізання премій викладацькому й адміністративному складу університету. Проректор Микола Рибитва, який очолював Оргкомітет з виборів ректора, опинився під загрозою ліквідації власної посади. Колектив звертається до правоохоронних органів та органів державної влади з проханням втрутитися.
Питання, яке лишається без відповіді
Хто саме ухвалив рішення передати профільний спортивний виш з підпорядкування освітнього міністерства до спортивного? І чи не створює це небезпечний прецедент для інших університетів? Окремо порушується питання щодо значної вартості майнового комплексу НУФВСУ у центрі Києва та можливого зв’язку цього фактора з конфліктом навколо університету.
Підсумок
Формально йдеться про кадрові рішення. Фактично — про спробу унеможливити реалізацію результатів виборів, проведених колективом університету, та про ризики для системи спортивної освіти України.