Успішність учня є конфіденційною інформацією

Уже п’ять років працюю за концепцією Нової української школи, або ж НУШ. Мої нинішні учні перейшли до другого класу, а мої перші випускники-НУШенята закінчили п’ятий. З власного досвіду можу сказати, що ключовим принципом НУШ є увага на здобутті знань, а не на оцінках. Також основним є розкриття потенціалу кожної дитини.

Ми поринули в роботу за концепцією НУШ стрімко, і лише з часом почали вимальовуватися переваги й недоліки. На мою думку, плюсів більше, хоча в кожного викладача своє бачення.

Першим хорошим моментом є автономія вчителя. За старою програмою кожен вид уроку мав чітку структуру, від якої вчителі рідко відхилялися, нині вітається творчість педагогів. Ми самостійно добираємо види робіт на уроці, використовуючи різні напрацювання, методи та засоби. Це не обмежує вчителя у творчому підході й не ставить рамок. Проводимо уроки у формі гри, на свіжому повітрі, є багато практичних цікавих завдань. Наприклад, у травні, коли діткам не сиділось у класі, ми виходили надвір і по черзі читали. Наприкінці уроку кожен намалював якусь асоціацію з цим твором. Також цікавою є робота в групах. Дітки вчаться домовлятися, допомагати й підтримувати одне одного.

Ще одним позитивним елементом вважаю ранкові зустрічі або кола. Це цікавий спосіб почати новий день для дітей і педагогів. Їх можна проводити на першому уроці або до початку занять. Таким чином вчителі налаштовують школярів на позитивний настрій, діти можуть розповісти про свої почуття, поділитися новинами чи розповісти якийсь цікавий факт. Мої учні люблять і чекають на ранкові кола. У НУШ велика увага приділяється ментальному здоров’ю, аби дитина почувалась у школі комфортно. Тоді й матеріал сприймає краще.

Третьою перевагою є те, що завдяки НУШ суттєво осучаснився освітній простір. У школах з’явилися технічні засоби телевізори, ноутбуки, принтери, ламінатори. Ми й самі не очікували, що це станеться так швидко. Добре, що тепер, розповідаючи, наприклад, про тварин рідного краю, я можу продемонструвати їх на екрані великого телевізора.

Ще однією перевагою є те, що тепер результатів робіт дітей не порівнюють і не оцінюють так, як раніше. Намагаємося позитивно налаштовувати учнів, кажемо: “Наступного разу в тебе обов’язково все чудово вийде”, тобто характер оцінювання став спонукальним, а не каральним. Важливо, що успішність учня є конфіденційною інформацією і не стосується нікого, крім них самих і батьків.

Дитина може сама оцінити результати своєї роботи. Педагоги спрямовують учнів: “Зафарбуй кружечок червоним кольором, якщо в тебе все легко вдалося і вийшло чудово”, “Зафарбуй жовтим, якщо були невеликі труднощі, але в тебе все вийде”, “Зафарбуй зеленим, якщо тобі було досить важко, але в тебе обов’язково все вийде”. Дітям подобається, адже їх ніхто не критикує. Звичайно, деякі учні, не зважаючи на недоліки своєї роботи і труднощі, ставлять собі високу оцінку.

Згідно з вимогами НУШ, клас необхідно поділити на різні зони відпочинку, творчості, ігрову зону та читацьку. Але зробити це неможливо через невелику площу приміщення. Розмір класу залишився таким же, а кількість дітей не зменшилася. У моєму класі 28 учнів, але ми якось пристосувались і зробили мінізони. Проте на килимку в зоні відпочинку не всі можуть розміститися. Виникає невелика конкуренція між учнями.

Другий мінус це велика наповнюваність класів. Учнів має бути не більш як 20, адже з цією навчальною програмою важко всім дітям приділити увагу. Це болюче питання всіх педагогів, особливо в міських школах, де великі класи.

Ще одним недоліком є структура свідоцтва досягнень. Його видають замість табелів наприкінці навчального року. Але, чесно кажучи, батькам важко в ньому розібратися через заплутану форму викладення. Візьмімо математику є чотири рядки, в яких визначається успішність учня відповідно до різних компетентностей. Якщо компетентність в учня розвинута, то вчитель ставить галочку, а в кого ще лише формується, галочка не ставиться. Отож з математики є чотири компетентності, а якщо взяти такий предмет, як “Я досліджую світ”, то цих компетентностей 12. У першому і другому класах особливо заплутано. Але коли з третього класу з’являюся рівні успішності, тобто високий, достатній, середній і початковий, то батькам уже легше зрозуміти.

Важливим аспектом, який чекає НУШ, є те, що учні закінчуватимуть 12-й клас у 18 років. Тобто практично дорослими людьми, які хочуть здобувати фах, працювати і заробляти кошти.

Хочеться, щоб хоч трішки спростили вимоги до вчителів, бо нині завантаженість велика. Це призводить до браку вільного часу й вигоряння. Підготовка до наступного робочого дня займає 4 години, з них 2,5 години перевірка зошитів. Крім того, чимало часу йде на написання поурочних планів, ведення документації, паперового й електронного журналів, які цього навчального року в нашій школі заповнювали паралельно. Ми працювали з електронним журналом на платформі “Нові знання”, а вона ще недосконала, часто підвисала.

За новою програмою, дитину не можна ні в чому обмежувати. Тобто учень може робити на уроці все, що забажає, їсти, піти в ігровий куточок, подрімати в зоні відпочинку. Але з власного досвіду скажу: в таких випадках іде ланцюгова реакція всі учні одразу хочуть їсти, гратися чи спати. Якщо немає дисципліни й утриманої уваги, то результату не буде. Тобто вчителю слід дотримуватися золотої середини, а не йти на повідку всіх забаганок. Водночас дитина може просто підняти руку, щоб я знала, що її щось турбує, а також спокійно вийти в туалет чи встати й викинути щось у смітник. Школа давно відійшла від тих суворих стандартів, які були раніше.

Мої найстарші учні, які навчаються за концепцією НУШ, перейшли в шостий клас. Спостерігала, як відбувалася їхня адаптація в середній школі, але однозначних висновків зробити не можу. Варто розуміти, що це діти ковідного й воєнного часу. Половину свого навчання вони проходили дистанційно, але не всі батьки могли проконтролювати, чи відвідують їхні діти онлайн-уроки. Із 26 учнів мого попереднього випуску 16 дітей постійно під’єднувалися до уроків, решта іноді пропускала. Тому, дивлячись на результати навчання теперішніх п’яти- й шестикласників, варто зважати: ці діти пройшли складний період.

Моя головна мета створити дружнє середовище, щоб дітям було комфортно. Школа має бути тим місцем, де вчать бути щасливими й успішними. Коли батьки говорять, що діти рвуться до школи, це для мене найбільший комплімент.