Іран охопила хвиля безпрецедентних протестів, що спалахнули взимку 2025-2026 років. На тлі гострої економічної кризи та внутрішнього невдоволення, країна стикається із загостренням регіональної напруги та можливою загрозою зовнішнього втручання. Ситуація стрімко розвивається, привертаючи увагу міжнародної спільноти.
Масові вуличні демонстрації розпочалися в Ірані 28 грудня 2025 року, напередодні Нового року. Це сталося після різкого обвалу курсу національної валюти – ріала, що спровокувало значне зростання цін. Торговці у Тегерані на знак протесту зачинили свої крамниці.
У відповідь на народне невдоволення влада вдалася до жорсткого придушення, що лише посилило радикалізацію руху. Цей протестний рух став наймасовішим та найрадикальнішим в Ірані з початку XXI століття. В країні відключено інтернет та діє жорстка цензура, що ускладнює отримання достовірної інформації.
Точна кількість загиблих з обох сторін протистояння залишається невідомою через інформаційну блокаду. Проте, за оцінками правозахисників та опозиційних ЗМІ, за перші два тижні протестів загинуло щонайменше дві тисячі мирних жителів. Ці дані свідчать про масштабну трагедію.
Економіка Ісламської Республіки Іран перебуває під жорсткими міжнародними санкціями. Це пов’язано з підтримкою російського диктатора Володимира Путіна, а також ліванської “Хезболли”, єменських хуситів та інших організацій, визнаних терористичними. Ці обмеження значно поглиблюють внутрішню кризу.
Крім зовнішнього тиску, Іран відмежований від решти світу суворими законами, заснованими на ортодоксальному шиїтському ісламі. Цей консервативний курс впливає на всі аспекти життя, включаючи права жінок, зовнішній вигляд та суспільну мораль. Він є контрастом до прозахідного шляху, від якого країна відмовилася після революції.
Ситуація загострюється на тлі попереджень з Вашингтона щодо можливого втручання США для захисту протестувальників. Сполучені Штати вже рекомендували частині свого військового персоналу залишити американську авіабазу Аль-Удейд у Катарі до вечора середи. Цей крок підкреслює серйозність можливої ескалації.
Зі свого боку, іранські посадовці попередили сусідні країни, де розміщені американські військові бази. Тегеран заявив про готовність завдати ударів по цих об’єктах США у разі початку нової військової операції. Можливість такої операції раніше озвучував Дональд Трамп.
Двоє представників європейських країн припустили, що США можуть долучитися до бойових дій, причому один з них оцінив таку ймовірність у межах 24 годин. Водночас, ізраїльський посадовець зазначив, що президент США, ймовірно, вже ухвалив рішення про втручання. Однак масштаби та терміни можливих дій залишаються невідомими.
Протестні маси іранців надихає та спрямовує спадковий принц Реза Пахлаві, який нині проживає у США. Він звернувся до нації, висловивши переконання, що Іран перебуває на порозі звільнення від Ісламської Республіки. Його фігура символізує надії на повернення до світського курсу.
Нинішній диктаторський режим ісламських фундаменталістів прийшов до влади у 1979 році, скинувши з престолу батька Рези Пахлаві. Після цього країна відмовилася від прозахідного світського політичного курсу та ліберальних реформ. Це докорінно змінило суспільний лад Ірану.
Сучасний іранський президент Масуд Пезешкіан, за оцінкою політологів, є лише формальним керівником держави. Реальна влада належить верховному лідеру, 86-річному ісламському теологу Алі Хаменеї, який безперервно править Іраном з 1989 року, тобто вже 37 років. Хаменеї, за деякими даними, свого часу навчався у Московському інституті дружби народів ім. Патріса Лумумби.
11 січня Масуд Пезешкіан оголосив про нібито готовність до обговорення економічних проблем країни. Він закликав іранців не підтримувати акції протестів, за якими, на його думку, стоять зовнішні сили. Ця заява підкреслює розкол між владою та народом.
13 січня президент США Дональд Трамп заявив, що будь-яка країна, яка веде бізнес з Іраном, може зіткнутися з 25-відсотковим митом на торгівлю зі Сполученими Штатами. У відповідь Іран закликав американську адміністрацію до перемовин. Це свідчить про спроби дипломатичного врегулювання на тлі ескалації.