Під публікацією Максима Бахматова щодо його призначення головою Деснянської районної державної адміністрації у Києві з’явився коментар від сторінки «КИЇВ – ЦЕ МИ», який миттєво набрав резонансу. Це не просто реакція на кадрове рішення – це діагноз системі, маніфест, що влучно окреслює запит громади на реальні зміни.
Вітання з гіркою іронією
Коментар починається з формального привітання: «Вітаємо з призначенням!» – і відразу переходить до саркастичного зауваження про досвід роботи, необхідний для боротьби з хронічною корупцією та управлінським хаосом. Автор одразу вказує на фундаментальні проблеми: депутати КМДА не існують як дієва структура, а корупційна «Електротехнічна» система не під силу жодному голові РДА.
Проблеми Деснянського району – глибші, ніж Троєщина
Сторінка наголошує: Деснянський район – це не лише Троєщина і не окремий населений пункт, а частина великого мегаполіса, що має бути інтегрованим у міську політику. Автори вказують на елементарні помилки в тексті, але визнають, що загалом повідомлення «норм».
Шість кроків до змін: вимоги громади
Коментар містить конкретний план дій для нового голови РДА:
1. Звільнити заступників-корупціонерів, яких описано надзвичайно різко: один – «наркоман, аферист і сексот», інший – «збочинець і недобиток кличківської мафії».
2. Мобілізувати показних «кіборгів» із місцевої ДФТГ, які уникають фронту.
3. Притягти до відповідальності членів громадської ради району, які три роки уникають мобілізації, отримуючи «броню».
4. Звільнити голову Керуючої компанії, яку звинувачують у розкраданні бюджету протягом десятиліть.
5. Припинити вплив «УДАРівської банди» на бюджет району.
6. Менше пафосу, більше дій — головний меседж наприкінці.
Сигнал для влади
Цей коментар – це не просто реакція «з Фейсбуку». Це – дзеркало глибокого громадського розчарування у районному та міському управлінні, яке стало заручником політичних перестановок, корупційних схем і браку реальної відповідальності. Автори апелюють до дій, а не до промов.
Висновок
«КИЇВ – ЦЕ МИ» — це не лише сторінка, це голос тих, хто втомився мовчати. Цей пост — нагадування, що призначення чиновника — не кінець, а лише початок шляху. І цей шлях має йти не через пафосні заяви, а через щоденну боротьбу з системною несправедливістю.