Я не віддавав і не віддаватиму військовим наказу воювати за межами Білорусі, — лукашенко
Слова білоруського диктатора про те, що країна буде воювати лише у випадку агресії проти неї, на перший погляд виглядають як запевнення у миролюбстві. Проте, аналіз контексту та дій його режиму викликає сумніви щодо справжніх намірів Лукашенка.
Контекст заяви
Ця заява Лукашенка прозвучала на тлі зростаючої напруги на кордоні Білорусі з Україною. Протягом останніх місяців спостерігається концентрація білоруських військ у прикордонних районах, що викликає занепокоєння як у Києва, так і у міжнародної спільноти. Хоча Лукашенко намагається переконати світ у своїх мирних намірах, його дії говорять про інше.
Можливі мотиви
- Заспокоєння Путіна: Лукашенко залишається одним із найближчих союзників путіна, але його позиція не настільки однозначна, як може здатися на перший погляд. Концентрація військ на кордоні з Україною може бути жестом підтримки для Росії, спрямованим на те, щоб заспокоїти Кремль і продемонструвати лояльність. Проте, водночас, Лукашенко, очевидно, прагне уникнути реальної військової участі у конфлікті, аби не накликати на себе нові санкції та не погіршити відносини зі світовою спільнотою.
- Збереження внутрішньої стабільності: Лукашенко також усвідомлює, що активна участь у військових діях за межами Білорусі може спричинити внутрішню нестабільність. Режим, який і так стикається з економічними труднощами та внутрішнім невдоволенням, може втратити контроль над ситуацією, якщо війна торкнеться білоруських громадян. Тому запевнення про те, що Білорусь буде захищатися лише у разі агресії, виглядає як спроба заспокоїти як населення, так і політичних еліт країни.
- Політичний маневр: заяви Лукашенка також можуть бути частиною більш широкої політичної гри. Вони дозволяють йому маневрувати між вимогами Росії та тиском з боку Заходу. Таким чином, він намагається уникнути повного втягування в конфлікт, зберігаючи водночас добрі стосунки з путіним.
Загроза чи блеф?
Незважаючи на заяви про миролюбство, концентрація військ на кордоні з Україною не може не викликати занепокоєння. Білорусь залишається потенційним плацдармом для російських операцій, і можливість її втягнення у конфлікт залежить від подальшого розвитку подій.
Лукашенко намагається зберегти баланс, не вступаючи у відкритий конфлікт, але й не втрачаючи підтримки Москви. Проте, така позиція є вкрай хиткою. Якщо Кремль посилить тиск, Білорусь може опинитися перед вибором: вступити у війну на боці Росії або ризикувати погіршенням відносин із путіним, що може мати серйозні наслідки для режиму Лукашенка.
Заява білоруського диктатора про небажання брати участь у військових діях за межами своєї країни є одночасно заспокійливою і насторожуючою. Вона демонструє його прагнення уникнути прямої конфронтації з Україною та міжнародною спільнотою, але водночас свідчить про небажання порвати з Росією. В умовах наростання напруги на кордоні та невизначеності щодо подальших дій Москви, політика Лукашенка стає все більш ризикованою.