І дійсно, як тільки війна виглядає чимось, що зупинилося, суспільство прагне відновлення і той, хто пропонує відновити звичний порядок виглядає єдиним можливим вибором. І сам порядок виглядає метою.Ми звикли, що українці не мають свого “золотого віку”, але протягом тих двох років поки я досліджувала наші сподівання, то можу сказати, що цей золотий вік зʼявився, він “до війни”. І в цьому золотому віці ми були прекрасні, єдині, щасливі та вільні, а потім вдерлися росіяни й принесли все погане.Бо людина так влаштована, для неї кінець будь-якої війни це момент коли вона повертається у своє минуле життя за день до війни й намагається його відтворити, дожити.Питання втому, що памʼять на контрасті зберігає виключно хороше.Читайте також: Про вибори: усе наше життя – чортів довбаний парадоксІ тут головне не прагнути відновити порядок за будь-яку ціну, без запитань, що в минулому нас призвело до того, що ми цей порядок втратили.Нещодавно я модерувала спікера, який мене до біса налякав тезою, що навіть якщо ми підемо на незручні важкі поступки, стратегічно ми вже виграли, бо Росія не зруйнує нашого суверенітету. Так, будуть неприємні пункти, які можливо нам прийдеться виконувати, але ж ми можемо хитрити і не виконувати.Якщо це станеться, це може нас заколисатиБо ми можемо опинитися на світанку епохи Іванішвілі. Коли змучений війною грузинський народ прагнув стабільності та порядку і покладався на хитрість тих, хто обіцяв не виконувати неприємне, потім — удавати, що виконує, потім — удавати, що не виконує.За будь-яких результатів, триватиме війна чи ні, нам важливо зберегти політичну участь і не відкотитися в епоху стабільності без свободи як мети майбутнього та історії як досвіду минулого.Бо і памʼять буде нас заколисувати.Не має іншої Східної Європи між нами та РФ, тож повторити шлях Західної Європи нам навряд чи буде можливо.ДжерелоПро авторку: Ольга Духнич, соціальний психологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
21/12/202521/12/2025Автор Олександр Ковальчук