Нардепи продовжують удосконалювати свої навики політичних наперсточників. Днями Верховна Рада України у найкращих “підкилимних” традиціях, тихенько прибрала можливість конфіскації майна в корупціонерів. У тих із них, котрі за новим законом можуть уникнути в’язниці, якщо пішли на співпрацю зі слідством. Щоправда угоду зі слідством можуть підписати всі обвинувачені, тому й уникнути конфіскації можуть усі, ким зацікавилась Феміда.
Ця опція була чинною усього 20 днів. Хочеться запитати: Верховна Радо України, Комітете ВРУ з питань правоохоронної діяльності, все-таки – так задумано було, чи само так сталося?
“Ухвалений 20 листопада закон, який позбавляє державних нагород за популяризацію держави-агресора, містив у собі заміну ст. 77 Кримінального кодексу. Ця заміна прибрала конфіскацію як покарання для корупціонерів”, – пояснила голова антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасія Радіна.
Вона наголосила, що ці зміни були несподіваними і вона негайно подаватиме законопроєкт для термінового виправлення ситуації.
Центр протидії корупції зазначив, що важлива частина реформи зі слідством проіснувала “аж 20 днів”, незважючи на те, що ця реформа – частина вимог для отримання 4 млрд євро від ЄС.
У цьому ж євроінтеграційному потоці, 20 листопада Рада ухвалила президентський закон про позбавлення колаборантів державних нагород. Через два дні, 22 листопада, президент України Володимир Зеленський підписав указ щодо позбавлення державних нагород 34 осіб колишніх нардепів, міністрів, політиків, співаків та інших.
А 29 жовтня Верховна Рада ухвалила євроінтеграційний закон про угоду зі слідством для обвинувачених у корупції.
І от поміж усіх цих потрібних нам рішень, одне з них випарувалося. Тепер виходить, що, починаючи з 21 листопада, антикорупційні органи не мають права конфісковувати майно у обвинуваченого у корупції, який висловив згоду співпрацювати зі слідством в обмін на угоду, бо норми, котра це передбачала, вже не існує.
До речі, першим юридичну колізію помітив доктор юридичних наук Юрій Пономаренко.
Він зазначив, що коли в “Голосі України” опублікували згаданий закон, то ст. 77 була викладена в новій редакції без частини 2 про можливість конфіскації майна корупціонерів.
“Таким чином, ч. 2 ст. 77, яка передбачала можливість застосування конфіскації майна при звільненні від відбування покарання з випробуванням у разі засудження на підставі угоди про визнання винуватості за корупційне або пов’язане з корупцією кримінальне правопорушення, пробула чинною лише 20 днів з 01.11.2024 по 20.11.2024”, зазначив на своїй сторінці у Фейсбук Юрій Пономаренко.
Таке може бути лише в Україні та й до того ж – під час війни. Можна було б сказати, що важко розбиратись у тому, що йде точно не від розумної голови. Однак правда й справа тут далеко не в інтелекті. Питання в іншому! Цілком очевидно, навіть не для юриста, що зміни до ст. 77 КК України мали ситуативний, замилюючий очі характер, задля того, щоби показати уявну боротьбу з корупцією, яка ніби то триває. Однак ті, хто стверджують, що вона триває, давно очолили саму корупцію, а не боротьбу з нею. А ми все чекаємо проявів яскравої законодавчої техніки та якісного закону, про який так часто говорять європейські суди. Натомість отримуємо чергову порцію каламутної ситуації, в якій легше реалізовувати наміри певній групі людей!
Ми ще можемо зробити наївне припущення: уже домовилися з усіма корупціонерами і причетними до них, що вони будуть добровільно і самостійно передавати державі все майно і статки, які були нажиті їхніми “праведними трудами”. Тоді для чого “захаращувати ККУ приписами примусу, якщо про все можна домовитись” і не перевантажувати непотрібною роботою державний механізм: слідчих, прокурорів, суддів – це ж один з постулатів медіації… А потім так відверто не палитись на замилюванні очей народу.
Немає будинку без фундаменту. Кодекс про кримінальну відповідальність це не маленький галузевий закон, а великий документ, що пов’язаний з багатьма іншими. А тому без принципів навряд чи буде працювати Закон як інституція.
Заради справедливості слід відмітити, що це не найяскравіший приклад креативної нормотворчості в реаліях сьогодення. Лише один із низки.
Але він вказує на те, що в наших реаліях законність це ознака влади, а не справедливості, чи здорового глузду. І що сьогодні закони передусім відображають інтереси владних еліт.