Зимова кампанія 2024-2025 років обіцяє стати однією з найскладніших за час повномасштабного вторгнення. На тлі інтенсивних бойових дій на фронті, Україна та її союзники аналізують перспективи мирних переговорів. Військові експерти попереджають про критичні виклики та визначають ключові напрямки, де розгортатимуться основні події.
Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов припускає, що вже цієї зими Україна може наблизитись до умов, сприятливих для мирної угоди з Росією. Він наголосив на вирішальному періоді початку-середини лютого 2026 року, не розкриваючи деталей, але підкресливши його значний вплив на перебіг війни. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також застерігає про найсерйозніші виклики для Сил оборони України цієї зими.
Перспективи припинення бойових дій, на думку деяких аналітиків, значною мірою залежать від втручання зовнішніх політичних гравців. Результати переговорів між Вашингтоном та Москвою можуть стати ключовими для формування майбутньої зимової кампанії. Основне питання – чи вдасться США схилити Росію до нинішнього формату мирної угоди з Україною.
На цьому тлі російські пропагандистські ресурси активно намагаються переконати свою аудиторію у значних військових «здобутках» на фронті. Ці заяви є черговим інформаційним вкидом і не відповідають реальному стану речей. Російські твердження про задоволення поточною ситуацією на лінії зіткнення є відвертим перебільшенням.
Подібні висловлювання мають на меті військово-політичний тиск на керівництво США, прагнучи показати рішучість Москви. Кремль намагається продемонструвати, що в разі відмови України від їхніх вимог, зокрема щодо повного контролю над Донецькою областю, це питання буде вирішено військовим шляхом. Це створює додаткову напругу у міжнародних відносинах.
Наразі найпріоритетнішим для противника є Покровський напрямок, де зосереджено угруповання чисельністю понад 150 тисяч осіб. Утримання цього міста є стратегічно важливим для України, однак можливості для повного відновлення контролю над ним обмежені через брак оперативних резервів. Сили оборони зосереджені на максимально довгому утриманні Покровська під час переговорного процесу.
Покровськ має для ворога не стільки військове, скільки політичне значення. Потенційне падіння Покровської агломерації надасть Росії значний карт-бланш під час переговорів та можливість для подальшої ескалації військової напруги. Це також відкриває так званий “ефект парасольки”, дозволяючи одночасно тиснути на Дніпропетровську область.
З військової точки зору, захоплення Покровська привабливе для Росії можливістю виходу на адміністративні кордони Дніпропетровської області. Це дозволить перекидати вивільнені оперативні резерви на Костянтинівський напрямок. Враховуючи перевагу противника в повітрі, засобах ураження та живій силі, стримати такий натиск буде надзвичайно складно.
Ситуація в Луганській та Донецькій областях утримується вже чотири роки завдяки щільній міській забудові та промисловим зонам. Це створює ускладнення для швидкого просування ворога. Проте, якщо російські війська вийдуть на оперативний простір, як це спостерігалося на Запорізькому напрямку, утримувати їхнє просування буде значно важче.
Окупанти усвідомлюють, що повний контроль над Донецькою областю вимагає часу та колосальних втрат. В умовах санкцій, які негативно впливають на їхню економіку, ще один рік війни може стати непосильним тягарем. Тому ворог розраховує на прорив до Дніпропетровської області, щоб диктувати свої умови на переговорах.
Головним пріоритетом противника залишається встановлення контролю над Донецькою областю, а не Запорізькою, Сумською чи Харківською. Активізація на інших ділянках фронту є відволіканням резервів і застосуванням “тактики тисячі порізів”. Основними напрямками подальшого наступу є Костянтинівка, Сіверськ та Лиман.
Першим містом, яке може опинитися під загрозою після Покровська, є Костянтинівка. Розташоване в низині, місто перебуває під вогневим контролем ворога, який також займає панівні висоти в Торецьку та Часовому Яру. Це створює значні логістичні проблеми для ЗСУ та ускладнює утримання позицій, з потенційним оперативним оточенням.
Противник також прагне розширити театр бойових дій на Куп’янсько-Лиманському напрямку. На цьому відтинку зосереджено 90-тисячне угруповання ворога, яке має на меті “зрізати” фланги та вийти на Слов’янсько-Краматорський напрямок. Вони намагатимуться здійснити одночасні прориви на Лиман та Сіверськ.
Лиман, що знаходиться лише за 2,5 км від передових позицій окупантів, є ключовим автологістичним хабом для Сил оборони України. Для Росії встановлення контролю над ним має велике політично-ідеологічне значення через його попередню деокупацію. Утримання Сіверська також стає все складнішим через значне ускладнення ситуації.
На Запорізькому напрямку ворог має певні успіхи, але подальше просування стримується природними перешкодами – річками, балками та висотами. Окупанти можуть спробувати взяти Комишуваху, щоб вийти на вогневий контроль над околицями обласного центру. Проте реальних оперативних резервів для штурму Запоріжжя у них немає.
Прорив російських військ до Дніпра є малоймовірним через значну відстань та відсутність необхідних оперативних резервів. Фактор боїв у Дніпропетровській області використовуватиметься здебільшого як елемент військово-політичного тиску. Сумський напрямок відіграватиме відволікальну роль, без стратегічного плану прориву до міста.
Таким чином, майбутній сценарій зимової кампанії багато в чому залежить від подальших дій міжнародної адміністрації щодо мирного плану. Ключовим фактором також залишається реальне бажання російської сторони завершити війну та розпочати переговорний процес на адекватних умовах. Україна готується до вирішальних викликів на всіх фронтах.