Український народ демонструє безпрецедентну відданість ідеалам демократії та європейського майбутнього, сплачуючи за них найвищу ціну – життями своїх громадян. Це відбувається в час, коли в деяких західних країнах спостерігається згасання віри у ці цінності. Попри складні виклики, Україна вже довела свою здатність перемагати, що вимагає від західних партнерів рішучих дій та чіткої стратегії підтримки.
Історично, західні партнери неодноразово недооцінювали стійкість України та її здатність протистояти агресору. Після анексії Криму у 2014 році лунали заклики до України не чинити опір, що фактично легітимізувало російський контроль. Навіть напередодні повномасштабного вторгнення 2022 року, коли готувалися до затяжної партизанської боротьби, спостерігалися вагання щодо надання сучасної зброї.
Коли російські війська перетнули кордон, лідерам України пропонували евакуацію, готуючись до формування уряду у вигнанні. Ця обережність зберігалася навіть тоді, коли українці вже довели свою волю та спроможність не бути підкореними. Гірше того – Україну навіть застерігали від максимально ефективного використання власної зброї.
Однак, український народ послідовно спростовував ці песимістичні прогнози, демонструючи дивовижну стійкість та військову ефективність. Київ не впав, а Чорноморський флот Росії зазнав значних втрат від країни без власного флоту, прорвавши морську блокаду. Російські війська були позбавлені контролю над українським небом, а наземна лінія фронту стабілізована до паритету.
Сьогодні Україна контролює більше своєї території, ніж одразу після повномасштабного вторгнення. Ця незламність, незважаючи на значну перевагу Росії у чисельності населення та економічному потенціалі, пояснюється високою мотивацією та освіченістю українців, які борються за свою демократію. Фактично, майбутнє військових технологій та тактик народжується на українських фронтах.
Україна перетворилася на інноваційний хаб, де на фронті та в динамічних містах створюються нові військові технології. Країна стала світовим лідером у розробці, виробництві та використанні дронів, постійно вдосконалюючи моделі та стратегії їх застосування. Також активно розробляються власні ракетні системи, здатні завдавати ударів по території агресора, включаючи нафтопереробні заводи та військові об’єкти.
Багато західних аналітиків та військових діячів, попри три десятиліття після розпаду СРСР, досі перебувають під впливом застарілих «холодновоєнних» уявлень. Вони часто покладаються на експертів з Росії, а не з України, і базують свої стратегії на застарілих доктринах. Це призводить до систематичної недооцінки українського потенціалу та завищених очікувань щодо російської армії.
Реальність доводить, що армія, яку вважали другою найсильнішою у світі, нині є другою за силою в Україні. Країни Центральної та Східної Європи, які мають власний історичний досвід взаємодії з Росією, краще розуміють її справжню силу та слабкість. Їхні голоси заслуговують на більшу увагу та довіру у формуванні західної політики.
Перемога України є стратегічним імперативом для всього геополітичного Заходу. Для Європи це означає створення надійного щита та арсеналу на східних кордонах, чия інноваційна оборонна промисловість та військові доктрини стануть ключем до переозброєння континенту. Сильна Україна забезпечить безпеку, дозволяючи уникнути необхідності прямого військового втручання європейських країн.
Для Сполучених Штатів підтримка України є найефективнішим способом виконати зобов’язання перед союзниками по НАТО. Це також стримує територіальний експансіонізм Китаю: демонстративна поразка Росії в Україні є найсильнішим сигналом для Пекіна. Натомість успіх російської агресії, навпаки, може стати прецедентом для подібних дій в інших регіонах світу.
Шлях до перемоги України починається з негайного та адекватного постачання зброї та фінансування. Україні потрібні далекобійні ракети, такі як американські «Томагавки» або німецькі Taurus, для перенесення війни на територію агресора, а також розвідувальні дані для їхнього наведення. Життєво важливими є також дрони, роботи та штучний інтелект для всіх сфер бойових дій, а також сучасні системи протиповітряної оборони, як-от Patriot, для захисту міст та критичної інфраструктури.
Фінансова підтримка є не менш важливою, оскільки власне військове виробництво України обмежене нестачею коштів на комплектуючі та оплату праці. При цьому західна військова допомога також часто обмежена фінансовими рамками. У США лунають заклики до Європи взяти на себе більшу фінансову відповідальність за озброєння України.
У той час, як європейські економіки стикаються з бюджетними обмеженнями, а виборці вимагають вирішення внутрішніх проблем, пошук коштів для України стає політично складним завданням. Саме тому пропозиція використати заморожені активи російського центрального банку є надзвичайно важливою. Це дозволить європейським лідерам підтримати українські військові зусилля, не обтяжуючи власні бюджети.
Використання російських активів як застави для кредиту Україні у розмірі 140 мільярдів євро утвердить потужний та принциповий підхід: агресор має платити за наслідки своїх дій. Цей крок буде зрозумілим для західних платників податків і допоможе стримати майбутніх потенційних загарбників. Завдяки зростаючим можливостям українського військового виробництва та готовності США продавати зброю, гроші можуть вирішити більшість військових викликів.
Українці борються не лише за утримання лінії фронту чи тепло в оселях цієї зими. Вони прагнуть забезпечити собі майбутнє як суверенна, безпечна та процвітаюча демократія з чіткою перспективою членства в Європейському Союзі. Ця боротьба — це шлях до добробуту, який вони бачать у своїх сусідів з Польщі та країн Балтії.
Усвідомлення історії підказує, що війна може завершитися лише тоді, коли Україна матиме кордони, армію та союзи, необхідні для стримування подальшої російської агресії та забезпечення добробуту для своїх дітей. Українці вже довели, що здатні перемогти, і, допомігши їм у цьому, Захід стане сильнішим сам.