“Війна на порозі Росії стала незручно близькою до самого Путіна” – Майкл Боцюрків

Думки на сайті CNN аналітика з міжнародних питань, старшого наукового співробітника Atlantic Council та колишнього представника ОБСЄ з безпеки та співробітництва в Європі Майкла Боцюківа

Ті, хто очікує, що майбутній український контрнаступ буде кампанією шоку і трепету, подібною до ударів США по Іраку 2003 року, будуть розчаровані.

Безумовно, на Офіс президента Володимира Зеленського негласно тиснуть, щоб українці якнайшвидше розпочали запланований наступ і показали, що мільярди доларів західної військової допомоги здатні підштовхнути Володимира Путіна, принаймні повернутися до лінії вторгнення перед 2022 роком.

Українські лідери та військові планувальники також повинні пам’ятати, що по той бік Атлантики, де їхній наймогутніший союзник, США, до влади в Білому домі в 2025 році може повернутися Дональд Трамп, а разом із цим і ймовірного впаде підтримка Америки.

Київ грає ухильно, реалізуючи далекоглядний погляд на контрнаступ, уникаючи примусу до дій та тримаючи плани про поле бою при собі.

Ми вже знаємо, що Зеленському потрібен час, щоб створити запаси зброї та навчити війська.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Вибори показали дві Туреччини консервативну імперську та модерну республіканську” – Ендер Джан Кайіхан

Але не помиляйтесь. Усе частіше в поле зору потрапляє контрнаступ, що широко обговорюється – не вторгнення в іракському стилі, а тонкі, можна сказати, блискучі удари по Росії.

Вони розпочалися минулого тижня з транскордонної атаки російських антипутінських громадян на Білгородську область. Далі були удари українців по окупованому Росією портовому місту Бердянськ.

Пізніше цього тижня чиновники США пролили нове світло на можливу атаку дронів на Кремль 3 травня, заявивши, що її, ймовірно, вчинили українські військові чи розвідка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Мене били й піддавали тортурам, щоб лише визнав, що агент ЦРУ” – колишній полонений американець

Потім у вівторок атака дронів на російську столицю принесла війну на російську землю з новою ясністю. Москва звинуватила Україну в тому, що вона назвала “терактом”, а Київ заперечував причетність до удару, внаслідок якого було завдано незначних пошкоджень та травм.

Хто б не був винен, одне точно це дало москвичам відчути, з чим день у день стикаються люди у Києві.

Росія продовжує завдавати ударів по Києву майже щодня, включаючи жахливі атаки дронів на українську столицю у понеділок та у вівторок. Під час останньої одна людина загинула і щонайменше троє поранені.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Бавовни” сприяють нашому наступу” – Іван Киричевський

Але саме вторгнення двох антикремлівських сил, які стверджували, що минулого тижня контролювали принаймні тимчасово 40 кв км РФ підпалило українські канали в Telegram.

Стверджується, що вони діяли, незалежно від українських сил. Атака призвела до масштабної евакуації росіян, і являла собою найзапекліші бій у Росії з початку повномасштабного вторгнення.

У броні Путіна є щілини. Чи ці типи підривних атак мають почастішати і поширитися на інші регіони РФ? Можна припустити, що вони можуть призвести до переломного моменту у путінській владі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Найважливіше – визволити Херсонську та Запорізьку області, узбережжя Азовського моря” – Олександр Мотиль

Схоже, мета тут не в тому, щоб насправді окупувати російську землю, а в тому, щоб надіслати сигнал Путіну та російській громадськості, що війна в Україні це для них марна трата крові та грошей.

Є й інші причини для занепокоєння в Росії. З отриманням крилатих ракет великої дальності, таких як британські ракети Storm Shadow, які можуть долати відстань 250 км, Київ тепер має змогу бити по окупованій Росією території і навіть по Росії. Це далеко за межами 80 км дальності американських ракет до систем HIMARS.

Хоча такий сценарій може викликати у Вашингтоні занепокоєння щодо можливої ескалації, європейці, схоже, дивляться в інший бік, оскільки Київ стає більш агресивним у своєму списку цілей у РФ.

Більше того, якщо українцям заважають бити по ключових військових об’єктах у глибині російської території, постає питання який сенс у цій битві Давида та Голіафа, якщо у жертви руки будуть зв’язані за спиною?

Останні вторгнення, якщо вони були пов’язані з Києвом, були здійснені в блискучий час, оскільки відбулися, коли війська РФ окупують інші місця вздовж лінії фронту, намагаючись утримати територію і захистити окуповані землі.

Російський добровольчий корпус (РДК) і Легіон “Свобода Росії” здаються російськими добровольцями, які підтримують Україну та прагнуть повалити Путіна. На відміну від РДК, Легіон стверджує, що воює під керівництвом українського командування і “з бажання росіян воювати в лавах ЗСУ проти збройної банди Путіна”. Як тільки по світу почали ходити чутки про ці дві повстанські групи, New York Times опублікувала статтю про приналежність лідера РДК до неонацистів. Якщо це виявиться правдою, кремлівська пропаганда може використати це, щоб представити Україну притулком для нацистів, що було одним із хибних приводів для вторгнення.

Зеленський та його найближче оточення мудро зберігали мовчання про ці атаки росіян.

Практично неможливо визначити, наскільки більшою загрозою є вторгнення росіян для Путіна. Але важко повірити, що той, хто їздить своєю країною у бронепоїзді замість президентського літака, спокійно спить уночі.

Навіть бос ПВК “Вагнер” Євген Пригожин попередив минулого тижня, що росіяни можуть піти на повалення режиму, якщо так звана “спеціальна військова операція” продовжить йти під укіс.

Можливо, у короткостроковій перспективі Росія знову використає гібридну стратегію, щоб атакувати Україну та створити незручності для Заходу. Це означає щоденні удари по Києву та іншим великим центрам, використання українського продовольства як зброї шляхом обмеження виходу суден, що возять зерно та іншу агропродукцію, або спробує перетворити мігрантів на зброю шляхом створення достатнього страху перед дронами та ракетними атаками, щоб перешкодити мільйонам українських біженців повернутися додому.

Розумно припустити, що Путін не припинить війну добровільно, підкорившись припиненню вогню чи мирній угоді. Навпаки, він вірить, що може перемогти, якщо виграє час.

Побічні збитки ніколи його не турбували. Тільки власна безпека та влада. Тепер здається, що буфер між Москвою та лінією фронту швидко скорочується. А зараз війна почала незручно наближатися до самого Путіна. Я вважаю, що його дні при владі теж можуть бути пораховані.

Переклад Gazeta.ua