Європейський континент стоїть на порозі значних випробувань, де 2026 рік розглядається аналітиками як період екзистенційного ризику. Очікується, що норми, на яких базується європейська стабільність, зазнаватимуть постійної ерозії, а слабке лідерство лише посилить цю тенденцію. Зовнішній тиск від Росії в Україні, економічний вплив Китаю на промисловість ЄС, а також непередбачувані дії США, що стосуються навіть територій союзників по НАТО, підривають традиційні правила, які здаються застарілими в новому, менш кооперативному світі.
Основні ризики для Європи, за прогнозами, виходитимуть із трансатлантичних відносин, особливо на тлі можливих загроз щодо Гренландії. У 2025 році ключовою метою для європейських лідерів було збереження участі США у війні в Україні. Однак, якщо в 2026 році ці відносини зіткнуться з новими викликами, це створить значні проблеми для всього континенту.
Ситуація на Сході залишається напруженою: Росія не виявляє готовності до поступок чи прийняття умов мирного плану. Кремль розраховує, що військова ситуація змусить Україну капітулювати перед територіальними вимогами. Проте ці сподівання вважаються безпідставними, адже Україна, підтримувана Європою, продовжуватиме чинити опір, цілячись, зокрема, у російське виробництво та експорт енергії.
Збільшення військових витрат Європи, закупівля американської зброї, фінансування Києва та санкції проти Росії, спрямовані на енергетичні доходи, можуть допомогти зберегти поточний статус-кво. Незважаючи на часті зустрічі високого рівня між представниками України, США та Європи, кінця війни Росії проти України досі не видно. Росія не виявляє бажання припиняти бойові дії.
Недавні переговори в Парижі об’єднали 35 країн для обговорення гарантій безпеки для майбутнього припинення вогню. Участь США та європейських лідерів була помітною, але фактичний результат залишається нечітким, оскільки реальні мирні переговори ще не розпочалися. Для цього потрібна активна участь обох сторін та готовність до компромісів, яку поки що демонструє лише Україна.
Під час цих переговорів Росія посилювала свої атаки на Україну, зокрема на енергетичну інфраструктуру, збільшуючи тиск на цивільне населення. Паризька декларація є, по суті, заявою про наміри, що стосується механізму моніторингу припинення вогню під керівництвом США та довгострокової оборонної співпраці. Велика Британія та Франція підтвердили готовність розмістити війська в Україні після припинення вогню, а Німеччина розглядає можливість участі німецьких військ на території країн НАТО, що межують з Україною.
Однак довгострокова відданість США будь-якій угоді викликає сумніви, враховуючи попередній досвід. Ключове питання залишається незмінним: відсутність політичної волі з боку Росії до серйозних переговорів. Російський лідер вважає, що час на його боці, і відчуває себе підбадьореним можливими прямими переговорами з певними світовими лідерами.
На тлі цих подій Велика Британія активно працює над посиленням обороноздатності України. Запущено проєкт “Nightfall” для розробки нової балістичної ракети глибокого удару. Протягом 12 місяців планується розробити прототипи наземних балістичних ракет з дальністю понад 500 км та боєголовкою вагою 200 кг. Ці ракети, що запускатимуться з різних транспортних засобів, дозволять українським силам ефективніше вражати ключові військові цілі.
Україна також демонструє здатність до асиметричних відповідей, завдавши ударів по трьох російських нафтових платформах у Каспійському морі за допомогою вибухових безпілотників. Ці атаки на бурові платформи, що належать великому російському нафтовиробнику, фіксують прямі влучання, а масштаби збитків наразі оцінюються.
Водночас, європейські країни обговорюють плани щодо військової присутності в Гренландії. Велика Британія та Німеччина ініціюють розмову про створення спільної місії НАТО для захисту Арктичного регіону. Ці кроки покликані продемонструвати серйозне ставлення Європи до безпеки Арктики та нівелювати загрози з боку США щодо можливої анексії самоврядної данської території. Нещодавній рейд США з метою захоплення лідера Венесуели та посилена риторика щодо Гренландії спонукали європейських лідерів до швидких дій, аби показати, що Європа та НАТО контролюють безпеку регіону.