Національний університет фізичного виховання і спорту України (Інфіз) сьогодні переживає один із найскладніших періодів у своїй новітній історії. Зміна відомчого підпорядкування, перенесення виборів ректора, кадрові рішення, публічна оцінка наукової діяльності та хвиля перевірок створили ситуацію, яка потребує максимальної відкритості — і уваги Прем’єр-міністра України Юлії Свириденко. Повна хронологія конфлікту — у матеріалі «Конфлікт навколо НУФВСУ».

Обіцяли розвиток — отримали перевірки

Коли НУФВСУ передавали зі сфери управління Міністерства освіти і науки до Міністерства молоді та спорту, колективу обіцяли новий етап: посилення ролі університету як головного центру спортивної освіти й науки, належне фінансування, підтримку досліджень.

На практиці ж сталося протилежне. Університет втратив доступ до інструментів підтримки, які мав у системі МОН, — зокрема можливість на рівних умовах брати участь у конкурсах на бюджетне фінансування наукових досліджень та державних програмах розвитку науки. Натомість аналогічних механізмів з боку нового відомства запропоновано не було. Не з’явилося окремих конкурсів для фінансування спортивної науки. Не було посилення матеріально-технічної бази. Не було додаткового ресурсу для розвитку досліджень.

Замість обіцяної підтримки — університет отримав перевірки, кадрову нестабільність і публічну критику. Детальніше про перевірки й публічний розголос — у статті «Скандал у спорті».

Постає просте й болюче запитання: що реально отримав університет після зміни підпорядкування?

Від контролю до критики — чому саме зараз?

Останні місяці характеризуються низкою подій, які привернули увагу колективу університету. У жовтні 2025 року в НУФВСУ проводилися заходи державного фінансового контролю. Сьогодні стало відомо про проведення позапланової перевірки Державною службою якості освіти України 8-16 липня (і це під час розпочатої вступної компанії, і коли більшість науково-педагогічних працівників у офіційній відпустці ). Цікавим є факт, що підставою стало звернення фізичної особи – співробітника університету. Проте звернення напряму передано юридичному відділу, реєстрацію у канцелярії не проведено, хто звернувся невідомо.

Державний контроль — необхідна складова роботи будь-якого закладу вищої освіти, і університет відкритий до співпраці з контролюючими органами. Але коли перевірки йдуть одна за одною, а управлінські та кадрові зміни відбуваються паралельно, у колективу виникає закономірне питання: чому саме зараз, а не раніше? Чому після зміни підпорядкування замість очікуваної підтримки університет стикається з посиленим і концентрованим контролем?

Історики на чолі спортивної науки

Ключові кадрові рішення варто розглядати не як особисті випади проти конкретних людей, а як питання відповідності профілю закладу.

Сергій Попик, перший заступник Міністра молоді та спорту, — кандидат історичних наук. Закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, здобув ступінь кандидата історичних наук у 1996 році. Його наукові інтереси — історія України ХХ століття, суспільно-політичні процеси в Україні та Центрально-Східній Європі, міжнародні відносини. Кар’єра після захисту дисертації — Міністерство закордонних справ, Секретаріат Кабінету Міністрів, Національне агентство з акредитації, а у 2023–2026 роках — Національний антидопінговий центр. Лише у квітні 2026 року він був призначений першим заступником міністра, відповідальним за напрям спортивної освіти та науки.

Геннадій Васильчук, в. о. керівника Інфіза, — доктор історичних наук, професор. Кандидатська дисертація присвячена українізації органів влади УСРР у 1920-х роках; докторська (2008) — історіографії, джерелознавству та спеціальним історичним дисциплінам. Повний профіль його кар’єри — 30 років виключно в Запоріжжі, поза спортивною освітою — розібраний у статті «Матвій Бідний проти спорту».

Обидва — визнані фахівці у своїй галузі. Питання не в тому, що вони погані історики. Питання інше: спортивна наука включає фізіологію, біомеханіку, медико-біологічні дослідження, теорію й методику тренувань, педагогіку фізичного виховання — дисципліни, що потребують глибокого галузевого розуміння. Чи достатньо при прийнятті рішень щодо долі спортивної науки залучені фахівці саме цієї галузі? І головне: чому сьогодні акцент робиться на окремих негативних показниках, а не на комплексній оцінці реальних результатів університету?

Чому проігноровано власний кадровий резерв?

Найбільш незручне питання — не про конкретні прізвища, а про сам принцип прийняття рішень.

НУФВСУ має власний потужний кадровий потенціал: докторів наук, професорів, керівників наукових шкіл — людей, які десятиліттями працюють саме у спортивній освіті й науці. Постає закономірне питання до міністерства: чому представників самого університету навіть не розглянули як кандидатів на керівництво закладом? Чому в період трансформації ставку зроблено переважно на зовнішнє управління, а не на людей, які знають цю систему зсередини?

Відповідь на це запитання дала сама спортивна спільнота — у березні 2026 року, на виборах ректора.

Вибори, яких не було

У березні 2026 року в НУФВСУ відбулися вибори ректора. За явки понад 70% переміг професор Михайло Риган, отримавши понад 53% голосів — решта 47% розділилися між іншими кандидатами. Повна хронологія скасування виборів — накази, дати, реакція проректорів — у статті «Хто такий Євген Баженков».

Особливої уваги заслуговує сам привід для скасування виборів. Формальною підставою стало депутатське звернення з анонімним наклепом на професора Михайла Ригана — про нібито виведення 150 млн грн з бюджету університету особами, дотичними до нього. Ця інформація згодом ніде не підтвердилася: жодне розслідування — ні поліцейське, ні службове — не виявило порушень з боку професора Ригана. Детально ця історія розібрана у статті «Бідний та Васильчук проти спорту».

Але попри те, що наклеп не підтвердився, міністр Матвій Бідний так і не вибачився перед професором Михайлом Риганом за завдану шкоду його репутації, а наказ про перенесення виборів, ухвалений на підставі цього недоведеного звинувачення, залишається чинним і донині. Це питання, яке варто поставити напряму: чи є в державній практиці місце для того, щоб недоведений наклеп на людину назавжди змінював долю цілого університету, а сама людина, чию репутацію було поставлено під сумнів безпідставно, так і не отримала ні вибачень, ні відновлення справедливості?

Але за день до голосування рішення про проведення виборів було скасовано, результати волевиявлення колективу — не реалізовані. Відтоді в університеті змінилося вже три виконувачі обов’язків ректора. Голова виборчої комісії звільнився за власним бажанням. Паралельно обговорюється можливе скорочення посади проректора з господарської роботи — того самого, хто очолює організаційний комітет із проведення виборів ректора. Нові вибори призначено на 23 вересня 2026 року. Про тиск на голову цього Оргкомітету й ознаки мобінгу — у статті «Бідний і Васильчук», а про безпідставне урізання премій викладачам-тренерам — у статті «Міністр Бідний».

Кожна з цих подій окремо могла б мати власне пояснення. Але їхня одночасність — скасування виборів, зміна трьох в. о. поспіль, звільнення голови виборчкому, обговорення скорочення голови Оргкомітету — створює ситуацію, яка вимагає максимальної прозорості.

Чи справедливо ставити на одну шальку терезів людину з підтримкою більшості колективу й десятиліттями практичної роботи в галузі — і призначенців без досвіду в спорті? Про те, як чемпіон світу Олександр Усик публічно підтримав обраного ректора й закликав до чесних виборів, — у статті «Усик побажав чесних виборів».

Питання не лише кадрове — питання національних інтересів

Є ще один рівень цієї проблеми, який не можна оминути.

Закон України «Про національну безпеку України» відносить до фундаментальних національних інтересів сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства та держави заради зростання рівня й якості життя населення. Спортивна наука й освіта — це не другорядна галузь: це система, яка щороку формує людський капітал країни, дає їй міжнародну впізнаваність і авторитет через перемоги спортсменів, а суспільству — здоров’я, виховання дітей і молоді, реабілітацію ветеранів.

Тому питання, чи відповідає нинішня політика щодо НУФВСУ цим фундаментальним національним інтересам, — цілком правомірне і публічне. Мова не про те, що конкретне кадрове рішення напряму порушує окрему статтю профільного закону про безпеку й оборону — цей закон насамперед регулює сектор оборони та розвідки. Мова про інше: чи узгоджується ослаблення системи, яка десятиліттями працювала на розвиток людського потенціалу й міжнародний авторитет України, із тим курсом на сталий розвиток і зростання якості життя, який держава сама визначила як свій фундаментальний національний інтерес?

Перемоги українських спортсменів на міжнародній арені — це не лише спортивний результат, а й частина авторитету держави. Тому послаблення системи, яка ці перемоги готує, — це питання, яке має право поставити не лише спортивна спільнота, а й кожен, кому небайдужий міжнародний імідж країни. Це питання, яке має право поставити суспільство. І відповідь на нього — не в кабінетних наказах, а в реальних результатах, які побачить країна.

Головне питання до державної політики

Сьогодні проблема — не лише в конкретних прізвищах. Головне питання: якою держава бачить майбутню модель НУФВСУ? Це буде університет, що отримає підтримку, фінансування й можливості для розвитку спортивної науки? Чи заклад, у якому рішення ухвалюються без залучення людей, що створювали його науковий потенціал?

Передача університету до сфери управління Мінмолодьспорту мала стати кроком до посилення спортивної освіти й науки. Але для цього потрібні не лише накази й кадрові рішення. Потрібні довіра, діалог, фінансування, повага до академічної автономії й участь самого університету у визначенні власного майбутнього.

Справжня реформа — це не контроль заради контролю. Справжня реформа — це створення умов для розвитку.

Шановна Юліє Анатоліївно, якщо метою передачі університету було посилення галузі, результат має вимірюватися не кількістю перевірок і кадрових перестановок, а конкретними речами: фінансуванням науки, підтримкою дослідницьких проєктів, розвитком лабораторій, збереженням академічної автономії й довірою до людей, які роками створювали українську спортивну школу.

Скільки ще статей потрібно, щоб цей голос почули?

Довідково — першоджерела для поглибленого ознайомлення з фактажем:

• Конфлікт навколо НУФВСУ — загальна хронологія
• Скандал у спорті — перевірки та публічний розголос
• Хто такий Євген Баженков — первинний кандидат міністра та хронологія скасування виборів
• Матвій Бідний проти спорту — профіль Васильчука
• Бідний та Васильчук проти спорту — привід для скасування виборів, питання підпорядкування вишу
• Бідний і Васильчук — тиск на Оргкомітет виборів, мобінг
• Міністр Бідний — урізання премій викладачам
• Усик побажав чесних виборів — публічна підтримка чемпіона світу