Кожний хоче і намагається мати своє власне житло. Мовляв, хай буде воно маленьке, але своє.

Але у малометражках є свої суттєві мінуси, які з роками створять безліч проблем.

Фахівці розповіли, чим загрожують тісні квартири і як вони здатні одразу зруйнувати психологічний комфорт, пише pixelinform.

Коли людина хоч трохи обживається у квартирі, то з’являються меблі, речі, книги. Це все починає підсвідомо тиснути, тому що стає просто не розвернутися.

Через обділеність особистим простором можуть початися напади апатії, нервозності та депресії. Також тіснота може спричинити зайву вагу. Людина приходить до усвідомлення, що знаходиться в клітці.

Може відчувати безвихідь, оскільки розуміє, що зараз немає можливості змінити своє становище. Тоді взагалі все здається марним: і праця, і здоров’я, і ​​існування. Тому слід позбавлятися зайвих речей.

Дітям, які виросли в “мікроквартирах”, подвійно доводиться несолодко.

Вони з дитинства були позбавлені свого простору, а це все-таки інстинктивне бажання захисту та спокою. В результаті ці діти страждатимуть низькою концентрацією уваги, небажанням повноцінно спілкуватися з однолітками та невисоким рівнем успішності.

В ідеалі, в однокімнатній квартирі має проживати не більше двох осіб. Щоб психологічний клімат радував обох, необхідно прислухатися до сусіда, поважати бажання та особистий простір одне одного. Таке ставлення зменшить виникнення конфліктів.

До того ж треба розуміти, що іноді кожному хочеться побути наодинці із собою. Тому фахівці радять гуляти, щоб співмешканець хоч на якийсь час зміг розслабитись.

Люди, які живуть у малогабаритних квартирах, можуть страждати ще й на фізичні недуги.

Треба розуміти, що в приміщенні, де знаходяться кілька людей, швидше поширюються інфекції, що передаються повітряно-краплинним шляхом. Адже однокімнатні квартири позбавлені наскрізної вентиляції. Постійна нестача свіжого повітря, скупчення вуглекислого газу, задуха сприяють зниженню імунітету.

Вчені провели експеримент. У ході нього встановили, що діти, які проживають у просторій квартирі, хворіли вдвічі менше, ніж ті, хто тулилися з батьками в однокімнатних квартирах.