«Укрзалізниця» знову опинилася в епіцентрі уваги, але не через покращення сервісу чи стратегічні прориви. На тлі сумнівних акцій, таких як роздача «безкоштовних» кілометрів, розгортається значно серйозніша проблема: фінансові зобов’язання перед тисячами працівників та розрив у доходах між керівництвом та рядовим персоналом. Ця ситуація підіймає питання про ефективність управління та майбутнє найбільшого роботодавця країни.
Замість системного розвитку, компанія активно впроваджує скорочення персоналу та урізання виплат, що вже негативно позначилося на її показниках. Паралельно триває обговорення багатомільярдної бюджетної підтримки та підвищення тарифів. Однак ці заходи навряд чи вирішать глибинні проблеми, якщо не буде належної мотивації для співробітників.
Принцип «люди, продукт, прибуток», де «люди» на першому місці, здається, ігнорується. Хоча зарплати в «Укрзалізниці» в середньому зростають на 13–18% на рік, доходи керівного апарату збільшуються значно швидшими темпами. Ця нерівність зберігається навіть в умовах війни, ставлячи УЗ далеко позаду інших галузей за рівнем середньої оплати праці.
Високі компенсації для провідного управлінського персоналу, співставні з окладами керівників польської чи німецької залізниць, контрастують з низькими зарплатами рядових робітників. Така диспропорція призводить до катастрофічного відтоку кваліфікованих кадрів. Лише за п’ять місяців 2024 року «Укрзалізницю» залишили 173 машиністи, тоді як на роботу прийняли лише двох.
Проблема поглиблюється через невиплату законних компенсацій, таких як пільгові пенсії, ювілейні виплати та одноразові допомоги при виході на пенсію. Тисячі залізничників змушені звертатися до судів, щоб отримати належні їм кошти. Наприклад, жінка, яка відпрацювала 42 роки, отримала 137 003 грн винагороди при звільненні лише через суд, що співставно з тижневим заробітком деяких членів правління.
Керівництво «Укрзалізниці» часто вважає свою позицію «юридично обґрунтованою», відмовляючись створювати фінансові забезпечення для таких виплат. Це рішення, яке ігнорує реальні соціальні та економічні проблеми, лише загострює ситуацію, покладаючи тягар судових витрат і тривалих очікувань на самих працівників.
Аналіз показує, що обсяг заборгованості за двома основними програмами виплат лише за 2022–2024 роки міг сягнути 720 мільйонів гривень. З урахуванням фактичного зростання зарплат, реальна сума може перевищити 640 мільйонів гривень, а з урахуванням судових позовів – наблизитися до мільярда. Це є наслідком неефективного бюджетного планування та, можливо, маніпуляцій з актуарними розрахунками.
Для мінімізації зобов’язань і витрат, «Укрзалізниця» довгий час співпрацювала з одним актуарієм, який, ймовірно, використовував «найкращі» припущення для бажаного результату. Коли у 2024 році новий актуарій, залучений через тендер, виявив додаткові 1,5 мільярда гривень зобов’язань, це викликало «негативну реакцію» замовника. Натомість, у 2025 році компанія скасувала відкриті торги та уклала прямий договір зі «зручним» постачальником актуарних послуг.
Таким чином, проблеми з виплатами працівникам «Укрзалізниці» залишаються невирішеними, а заборгованість продовжує зростати. Відмова від прозорих актуарних розрахунків та «консервація» сумнівних методів управління свідчать про те, що ціна проблеми для компанії та її працівників може сягнути мільярда гривень, ставлячи під сумнів її фінансову стабільність та соціальну відповідальність.