Попри інтенсивні дипломатичні зусилля світової спільноти, Кремль продовжує демонструвати категоричну відмову від будь-яких мирних ініціатив, включно з ідеєю різдвяного перемир’я. Така позиція свідчить про готовність Росії лише до ескалації, що ставить під сумнів перспективи діалогу та пошуку компромісів. У центрі цього складного геополітичного пасьянсу опинився колишній президент США Дональд Трамп, від рішень якого, як вважають експерти, залежить подальший розвиток подій.
Незважаючи на численні зустрічі та переговори у різних форматах, Російська Федерація послідовно відкидає пропозиції щодо припинення вогню, навіть на період свят. Це підкреслює її небажання погоджуватися на мирні ініціативи та наміри продовжувати ескалацію конфлікту. Така позиція Кремля створює значні перешкоди для будь-якого прогресу в дипломатичному врегулюванні.
Дипломатичні треки, що включали обговорення у Сполучених Штатах, візити американських представників до Росії та зустрічі в Берліні, досі не принесли бажаних результатів. Президент Росії Володимир Путін, як відзначають спостерігачі, демонструє непохитність та живе у власній інтерпретації реальності. Ця обставина ускладнює розуміння та прогнозування його подальших кроків у переговорному процесі.
Документ з 28 пунктів, що, ймовірно, був російською пропозицією, згодом скоротився до 19 або 20 пунктів після передачі Україні. Пізніше помічник Путіна Ушаков повідомив про чотири нові документи, передані спецпосланцю Віткоффом та Джаредом Кушнером у Кремлі, деталі яких залишаються невідомими. Незважаючи на інтенсивні переговори в Берліні 14-15 грудня, Москва відхиляє нові чернетки, висуваючи виключно максималістські вимоги.
У той час як європейські країни переважно підтримують Україну, колишній президент США Дональд Трамп критикує Київ, звинувачуючи українське керівництво у небажанні розглядати пропозиції. Ці звинувачення не відповідають дійсності, оскільки українське керівництво перебуває у постійному контакті з делегацією та глибоко занурене в деталі переговорних документів. Загальна динаміка залежить від позиції Трампа та його здатності вплинути на російську сторону.
Непередбачуваність Трампа викликає занепокоєння щодо його майбутніх кроків та мотивів. Існують припущення, що він може або посилити Україну до рівня, що дозволить завдати значної шкоди Росії, або спробувати «перекупити» Путіна, запропонувавши йому якусь альтернативу. Наразі ракети “Томагавк” залишаються на американських складах, що вказує на відсутність рішучих кроків у напрямку військового посилення України.
Експерти вказують на суттєві економічні важелі впливу, якими міг би скористатися Вашингтон проти Москви. Російська економіка перебуває у складному становищі, про що свідчать заяви прем’єр-міністра Мішустіна про необхідність підвищення податків для фінансування війни. Падіння цін на нафту лише на 10-15 доларів може призвести до колапсу російської економіки протягом кількох місяців.
Трамп міг би сприяти збільшенню видобутку нафти в Саудівській Аравії, ОАЕ та США, а також запровадити санкції проти країн, що купують російську нафту, таких як Китай чи Індія. Однак ці заходи досі не були вжиті, що залишає незрозумілим його бачення шляхів до миру. Путін, зі свого боку, прагне продовжувати війну, оскільки компроміс чи економічний крах, за його переконанням, призведуть до втрати влади.
Кремль активно просуває наратив про успіхи на фронті, тоді як президент Зеленський особисто спростовує ці заяви, відвідуючи прифронтові міста. Цей дисонанс між пропагандою та реальністю створює викривлену картину, яку Путін намагається нав’язати, зокрема, Дональду Трампу. Існує побоювання, що Трамп може цинічно надавати Путіну час для реалізації його сценаріїв на шкоду Україні.
Важливим питанням є розробка дієвих гарантій безпеки для України, які б не обмежилися лише паперовими зобов’язаннями, як це сталося з Будапештським меморандумом 1994 року. Йдеться про механізми, подібні до 5-го пункту Декларації НАТО, що передбачають військову (кінетичну) відповідь у разі нової агресії. Такі гарантії можуть включати розміщення військових контингентів або забезпечення “закритого неба” над Україною.
Проте, для Путіна присутність іноземних військ в Україні чи будь-яка участь НАТО є “червоними лініями”, що ускладнює пошук компромісу. Трамп, ймовірно, розглядає вирішення конфліктів через призму бізнес-угод, прагнучи швидких компромісів та припинення війни заради відновлення економічних відносин з Росією. Його бачення потенційних економічних зисків від співпраці з Росією викликає подив, адже історично товарообіг між двома країнами був мінімальним.
Нова доктрина національної безпеки США, опублікована Білим домом, змінила акценти, не називаючи Росію прямою загрозою та критикуючи Європу. Це може свідчити про посилення американського ізоляціонізму та прагнення до нового глобального перерозподілу сфер впливу, можливо, навіть без активної участі європейських союзників. Такі зміни викликають занепокоєння, а канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у Бундестазі вже констатував завершення епохи Pax Americana, закликаючи Європу до самостійного захисту.
Існує припущення, що певні домовленості між Трампом і Путіним вже могли бути досягнуті на зустрічі в Анкориджі, про що Путін неодноразово згадував. Хоча деталі цих ймовірних угод залишаються невідомими, Путін більше не посилається на Стамбульський документ 2022 року, що містив напівкапітуляційні умови для України. Це може бути позитивним зрушенням, але неясно, наскільки Трамп готовий застосувати реальний тиск для досягнення бажаного результату.
Без дієвих важелів впливу на Путіна, таких як жорсткі економічні санкції чи пряма військова підтримка України (наприклад, ракетами “Томагавк”), досягти компромісу буде вкрай складно. Важливо, щоб американська адміністрація проявила активізм та поставила Кремлю чіткий ультиматум, що змусить його рахуватися з міжнародним правом. Лише рішучий тиск з боку США та союзників може призвести до реальних змін у позиції Росії та закінчення війни.